Це призначення може швидко змінити правила гри в енергетиці — і не завжди на користь простих споживачів чи чесного бізнесу.
Що пропонує держава: поєднати посаду Першого віце-прем’єра з портфелем Міністра енергетики в одній особі — Денис Шмигаль отримує одноосібний політичний мандат на керування енергетичною політикою. Формальна мета: прискорити координацію, підвищити оперативність прийняття рішень щодо енергобезпеки, відбудови інфраструктури, переговорів з постачальниками, реформ та інвестицій.
Чому це робиться на практиці: очікується сильніший контроль над стратегічними підприємствами (генеруючі компанії, оператори мереж, нафтогазові активи), централізація процесів державних закупівель і ліцензування, а також можливість оперативного реагування при аваріях або зовнішніх загрозах. Це дає владі інструменти швидких рішень, але водночас зменшує кількість стримувань і противаг.
- Вигоди: швидша координація політики енергетичної безпеки; єдина відповідальна особа для переговорів з міжнародними партнерами й інвесторами; потенційно зменшення бюрократії при реалізації великих проектів відновлення інфраструктури.
- Ризики: концентрація влади робить сектор вразливим до політичних рішень та кланових впливів; підвищується ризик непрозорих тендерів, призначень «своїх» менеджерів у держпідприємствах; можливі маніпуляції тарифами й субсидіями під політичні цілі.
- Втрати / хто постраждає: дрібний і середній бізнес — через загрозу підвищення енергокоштів і непрозорі зміни правил доступу до мереж; споживачі — ризик швидких змін тарифів або зменшення соціальної підтримки; великі гравці — навпаки, можуть отримати переваги через політичні контакти; держбюджет — непрямі витрати на реорганізацію та можливі судові спори.
Висновок: загалом це рішення дає швидкість і централізацію, але створює серйозні ризики для прозорості та конкуренції. Якщо не буде чітких антикорупційних механізмів і парламентського контролю, ризики переважатимуть вигоди для суспільства.
Що робити вже зараз: громадянам — готуватися до можливих коливань тарифів і інвестувати в енергоефективність; МСП — аналізувати енергозалежність бізнесу, фіксувати довгострокові контракти і юридично захищати інтереси; інвесторам — вимагати контрактних гарантій і прозорості при держпроектax; громадським організаціям та журналістам — посилити моніторинг держзакупівель і кадрових призначень; парламентарям і антикорупційним органам — вимагати публічних планів, розподілу повноважень і звітувань.