Емоційно: Захищати посадовців — правильно, але ці норми можуть перетворитися на потужний інструмент політичного тиску й цензури, якщо їх не звузити.
Що саме держава хоче змінити і навіщо
Проєкт змінює ст.346 Кримінального кодексу: вводить окрему норму про публічний заклик або підбурювання до насильства щодо державних і громадських діячів (та їх близьких), розширює перелік способів (усно, письмово, через інтернет, зображення, демонстрація зброї тощо) і підвищує покарання. Передбачені штрафні санкції — реальні строки від 5 до 15 років, а в окремих випадках — до довічного ув’язнення. Набрання чинності — наступного дня після опублікування, Кабмін має розробити підзаконні акти за місяць.
Навіщо це роблять
Офіційно мета — закрити прогалини: переслідувати тих, хто в соцмережах чи ЗМІ закликає до вбивств і нападів на публічних осіб, підвищити превенцію у воєнний час і захистити родини посадовців після резонансних злочинів (наведено випадок убивства народного депутата як аргумент).
- Вигоди: підвищена правова захищеність посадовців та членів їх сімей; потенційне стримування реальних загроз; інструмент для боротьби з екстремістськими закликами в інтернеті.
- Ризики і втрати: широкі формулювання («публічний заклик», «через інтернет», «публічне підбурювання») можуть потрапляти під критику, сатиру, журналістське цитування або політичну дискусію; високий ризик політичного переслідування опонентів; за відсутності чіткої інтенції — криміналізація емоційних висловлювань; посилиться самосудна реторика й масове модераторство контенту платформими (додаткові витрати для МСП-платформ і ЗМІ).
- Для громадян: зросте шанс притягнення до криміналу за жорсткі слова в соцмережах; ефект «охолодження» публічної дискусії.
- Для МСП: непрямі витрати на модерацію, юридичний супровід та зберігання логів; ризик блокування акаунтів клієнтів або співробітників.
- Для великого бізнесу і політиків: інструмент відтискування критики; можливі судові витрати й репутаційні ризики, якщо компанію притягнуть за контент користувачів.
- Корупційні ризики: вибіркове застосування статті для придушення опонентів або тиску на журналістів; потреба чітких правил кваліфікації доказів, судового контролю і перевірки наміру.
- Прямі та непрямі витрати: витрати СБУ/поліції/прокуратури на розслідування інтернет-інцидентів; навантаження судів; витрати бізнесу на модерацію і комплайєнс.
- Кого торкнеться: в першу чергу — політики, судді, прокурори, керівники держорганів та їхні близькі; але й широке коло користувачів соцмереж, журналістів, блогерів і громадських активістів.
Висновок
Ініціатива має слушні мотиви — захист від реальних загроз у воєнний час. Але в нинішній редакції ризики зловживань і надмірного обмеження свободи слова перевищують очевидні вигоди. Без чітких критеріїв (напр., вимоги до умислу, визначення «публічності», виключення для журналістики/суспільного дискурсу, процесуальних запобіжників) закон може стати інструментом політичного пресингу.
Що робити вже зараз
- Громадянам: не публікуйте емоційні заклики до насильства, видаляйте сумнівний контент, зберігайте скріншоти погроз; при отриманні погроз — звертайтесь у поліцію і фіксуйте докази.
- Журналістам і активістам: підготувати внутрішні керівництва з цитування й модерації; зберігати контекст і кваліфікувати публікації юридично; мати доступ до адвоката при ризику кримінального переслідування.
- Інтернет-платформам і МСП: оновити TOS, передбачити процедури блокування і апеляцій, зберігати логи; підготувати партнерство з правоохоронцями для прозорих запитів про контент.
- Громадянському суспільству й експертам: вимагати уточнення термінів закону, включення елемента умислу, гарантій для журналістської діяльності й механізмів незалежного контролю за застосуванням статті.