Емоційний вступ. Держава хоче прибрати потенційно ворожий вплив зі шкіл — і робить це прямо: забороняє приватним середнім закладам використовувати як мову навчання офіційну мову країни, яку Верховна Рада визнала державою-агресором або державою-окупантом.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Ініціатива доповнює статтю про мову освіти: приватні школи, що працюють за кошти батьків чи бізнесу, зберігають право обирати мову навчання, але не можуть обирати мову держави-агресора/окупанта (у практичній площині — переважно російську). Одночасно закріплюється обов’язок забезпечити опанування української згідно зі стандартами. Закон набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням; Кабмін і міністерства мають 3 місяці привести підзаконні акти у відповідність.
Чому це пропонують зараз. Офіційна логіка — уніфікація підходу (адже такий виняток уже є для дошкілля), посилення національної безпеки, дерусифікація та недопущення освітніх осередків, які можуть поширювати проросійські наративи. На практиці ціль — закріпити у законі заборону й закрити можливості для приватних або нелегальних шкіл, що навчають мовою агресора.
Як це працюватиме на практиці. Приватні школи, які нині навчають мовою агресора, зобов'язані змінити мовну політику — перейти на українську або на мови нацменшин, що є офіційними мовами ЄС. Контроль покладуть на органи освіти; порушення можуть тягнути адміністративні санкції, ризик втрати ліцензії або закриття. Для неліцензованих осередків посилення вимог дає формальні підстави для припинення діяльності, але на практиці таких закладів може стати більше підпільних.
Кого це торкнеться і коли. Торкнеться приватних закладів повної загальної середньої освіти, їхніх засновників, вчителів і батьків учнів. Набирає чинності одразу після опублікування; реальна адаптація — питання місяців (перехідні витрати, підготовка кадрів і підручників). Державні школи не зачіпаються прямо.
- Вигоди: посилення національної безпеки й ідентичності; узгодженість правового поля між дошкільною та середньою освітою; зниження легітимації потенційно проросійських осередків; логічний крок у процесі дерусифікації.
- Ризики та втрати: витрати приватних закладів (перехід на іншу мову викладання, перепідготовка вчителів, нові підручники); ризик закриття малих шкіл і втрата робочих місць; створення підпільних/нелегальних форм освіти; можливі судові спори або міжнародні претензії з боку правозахисників щодо свободи підприємництва і права на освіту мовою вибору (особливо для російськомовних родин); посилення корупційних ризиків при ліцензуванні й контролі через шанс селективного застосування санкцій.
- Кого зачепить сильніше: МСП у секторі приватної освіти, які мають невеликі ресурси для адаптації; великі незалежні ліцеї матимуть більше резервів для трансформації; батьки учнів — короткостроково (перебудова процесу навчання, довіра); держава — адміністративна навантаженість на контроль та ризик непродуктивних витрат при силовому закритті нелегальних осередків.
Оцінка — добре це чи погано для суспільства? Загалом ініціатива має вагомі підстави з погляду національної безпеки та логіки уніфікації мовної політики в освіті. Проте вона нерідко виявляється «ударом по кишені» невеликих приватних шкіл і ризиком для прав окремих сімей; без продуманого переходу існує ризик радикалізації частини батьків/учителів і появи підпільного навчання. Тобто по суті — корисна за метою, але проблемна за реалізацією, якщо не дати чітких переходних механізмів і гарантій для нацменшин та малих суб’єктів.
Поради: що робити вже зараз. Якщо ви власник/адміністратор приватної школи — перевірте статут, мову викладання і план переходу: готуйте кадрову програму перепідготовки, оновлення підручників і інформаційну роботу з батьками; документуйте всі кроки для ліцензійних органів. Якщо ви батько/мати — дізнайтеся, яку політику щодо мови має школа, вимагайте плану переходу та гарантій якості навчання. Якщо ви громадська організація — готуйте адвокацію за захист прав нацменшин і моніторинг вибіркового застосування закону. Юридично: консультуватися з адвокатом з питань ліцензування й адміністративних ризиків. Держорганам — розробити ясні перехідні правила й механізми підтримки для малих шкіл.