Емоційно: звучить як справжній прорив для артистів, бібліотекарів і працівників музеїв — але за красивими цифрами ховаються дуже великі бюджетні, юридичні та організаційні підводні камені.
Що держава НАМАГАЄТЬСЯ змінити: законопроект встановлює для працівників культури окрему мінімальну заробітну плату з 1 січня 2026 року — 25 000 грн на місяць (150 грн/год). Для фінансування пропонується збільшити перерахунок частини прибутку Нацбанку до держбюджету на 30 млрд грн (до 176 млрд) і створити державну програму «Підвищення престижності праці у сфері культури» з фінансуванням 30 млрд грн. Набрання чинності — наступного дня після публікації.
Чому це робиться (логіка проєкту): підвищити престиж і якість в культсекторі, припинити відтік кадрів, підвищити доходи групи працівників, у яких зарплати традиційно низькі. Ініціатива апелює до соціальної справедливості і збереження національної ідентичності через фінансову підтримку культури.
- Вигоди: значне реальне підвищення доходів працівників культури (за умови фінансування); підвищення престижності професій; можливе зростання попиту на культурні послуги; позитивний символічний ефект.
- Ризики: суттєве навантаження на державний та місцеві бюджети, якщо держава не знайде гарантовані джерела; висока ймовірність юридичних спорів через нечітке визначення «працівника культури»; стимул до класифікаційних маніпуляцій і корупції (перекваліфікація, «мертвi душі», завищені штатні розписи); ризик витіснення інших програм культури й соціальних видатків при однаковому бюджеті.
- Втрати та побічні ефекти: малий і середній бізнес у культурній сфері (театр, приватні музеї, творчі майстерні) може зазнати тиску витрат і скоротити працівників або перейти в тінь; державні й комунальні заклади потребуватимуть додаткових дотацій — це може привести до перерозподілу грошей з місцевих бюджетів; зростуть витрати фондів соцстраху, податкові наслідки та майбутні зобов'язання щодо пенсійних нарахувань.
Короткий висновок: ідея підвищити зарплати працівникам культури — соціально приваблива і в багатьох випадках виправдана. Але проєкт у запропонованій формі ризикує бути недофінансованим, створити юридичну невизначеність та сприяти корупційним ризикам. Тобто — концептуально добре, а реалізаційно небезпечно без чітких механізмів фінансування, визначень і захисту місцевих бюджетів.
Практичні поради вже зараз (хто і що робити):
• Працівникам культури: зберігайте офіційні трудові договори, документуйте посадові обов'язки та відомості про навантаження — це важливо при можливих клінічних перевірках кваліфікації та виплат.
• Керівникам закладів культури і місцевій владі: терміново порахуйте, скільки вам коштуватиме підвищення, і підготуйте заявку на додаткові видатки; прорахуйте сценарії (повне фінансування з державного бюджету, співфінансування, перехідні періоди або диференціація за категоріями працівників).
• Бізнес і громадські організації у культурі: готуйте план витрат, моделі компенсації (переукладення контрактів, гранти, партнерства) і оцінку ризиків переходу у тінь; продумайте механізми аналізу ринку праці в галузі.
• Парламенту та громадськості: вимагайте чітких визначень «працівник культури», прозорих правил для перерахунку НБУ, механізмів контролю за використанням коштів і тимчасових перехідних норм, щоб уникнути шокових наслідків для місцевих бюджетів.