Коротко й емоційно: кампанія «вчителю — гідну платню» має усіх зачепити по‑різному: для вчителя це шанс не виживати, для бюджету — велике випробування. Законопроєкт ставить перед владою просте питання: платимо вчителю по‑людськи — або шукаємо джерела й ризики.
Що саме хочуть змінити і навіщо: автор ініціативи пропонує змінити Держбюджет‑2026 так, щоб з 1 січня мінімальна зарплата для педагогічних і науково‑педагогічних працівників усіх рівнів становила 30 000 грн на місяць (погодинно — 180 грн), тоді як загальна мінімалка лишається ~8 647 грн. Для покриття витрат пропонують збільшити перерахунок частини прибутку Нацбанку до держбюджету на близько 50 млрд грн (у проєкті — до рівня, який у сумі дає додаткові надходження) і направити ці кошти в обсяг освітньої субвенції місцевим бюджетам.
Мета зрозуміла: підвищити соціальну привабливість професії вчителя, знизити відтік кадрів, підвищити рівень життя освітян. Але спосіб фінансування та швидкість реалізації створюють низку практичних проблем і ризиків.
- Вигоди: покращення матеріального стану вчителів, зростання престижу професії, краща мотивація, можливе підвищення якості викладання; чітка адресність — кошти позначено для освітньої субвенції; короткостроковий економічний стимул у споживанні місцевих громад.
- Ризики: суттєве навантаження на держбюджет і місцеві бюджети (реалізація расходів через субвенцію вимагатиме точних розрахунків та механізмів), ймовірний інфляційний тиск за швидкого збільшення доходів великої групи працівників; ризик «стиснення зарплат» — коли інші держпрацівники вимагатимуть перерахунку; ризик недоцільного використання додаткових коштів через слабкий контроль на місцях; залежність від нестійкого джерела (перерахунку НБУ), що може ускладнити сталість фінансування у майбутньому.
- Втрати / побічні наслідки: можливе скорочення витрат на інші напрямки (соцзахист, інфраструктура), зростання дефіциту або потреба у додаткових запозиченнях; місцева влада може затримувати або неправильно нараховувати виплати; ризик соціальної напруги між педагогами різних категорій і працівниками інших сфер; для малого і середнього бізнесу — підвищені витрати через ланцюгові ефекти зарплат й інфляції.
Оцінка — добре це чи погано для суспільства? Ініціатива суспільно корисна по суті: виплата вчителям гідної мінімальної зарплати — правильний соціальний крок. Проблема в реалізації: без чіткого та стійкого фінансового механізму, прозорих правил розподілу і контролю це може перетворитися на тимчасовий «медовий місяць», який закінчиться бюджетними проблемами й невиправданими очікуваннями. Тобто — ідея позитивна, але реалізація ризикована.
Що робити вже зараз (поради для різних груп):
- Вчителям і профспілкам: вимагати чіткого календаря виплат, формулювання розрахунків та гарантій постійного фінансування; документуйте свої посадові ставки й навантаження.
- Місцевим органам влади і директору шкіл: готувати деталізовані розрахунки потреби по кожній школі й штатній одиниці; перевіряти кадрові списки (щоб уникнути «фантомних» виплат); узгоджувати зміни зарплат з місцевими бюджетними моделями.
- Міністерству фінансів і Кабміну: напрацювати прозорий механізм перерахунку субвенції, резервні сценарії фінансування у разі нестачі коштів та інструменти контролю використання субвенції.
- Малому і середньому бізнесу: врахувати можливе підвищення зарплат вчителів як фактор зростання загального рівня заробітків і цін; провести стрес‑тести бюджету на випадок інфляційного ефекту.
Коли і як норми запрацюють на практиці: у проєкті прописано набрання чинності з дня, наступного за опублікуванням — отже, реальність виплат залежатиме від швидкості перерахунку коштів НБУ, ухвалення змін до бюджетних таблиць та готовності місцевих бюджетів. Практично це може зайняти місяці, а не дні, і вимагатиме додаткових підзаконних актів та роз’яснень.
Порада наприкінці: готувати документи, рахувати реальні потреби, закладати механізми контролю і зворотного зв’язку — тоді реформа працюватиме на суспільство, а не проти нього.