Держава пропонує швидко перетворити «заморожені» арештовані об'єкти — санаторії, готелі, комплекси — на житло та центри реабілітації для наших захисників. Ідея благородна, кожен це відчує серцем. Але як це зроблять — вирішує законодавчий механізм, і від нього залежать реальні результати.
Про суть і навіщо: законопроєкт дає Національному агентству (далі — Агентство) обов'язок протягом 3 робочих днів після акту приймання-передачі передавати центральному органу у справах ветеранів перелік арештованих активів, які можуть слугувати для проживання/реабілітації. Центр ветеранів має 30 календарних днів повідомити Агентство про потребу використання конкретних активів. Активи, визнані потрібними, підлягатимуть переданню в управління в порядку винятків (стаття 21-1) — тобто уповноваженому державному підприємству за рішенням Кабінету Міністрів без звичних конкурсів (статті 21-3, 21-4). Крім того, до винятків віднесено і активи, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Також закон забороняє передачу на реалізацію таких активів до набрання чинності обвинувальним вироком або іншими підставами спеціальної конфіскації.
Практичний мотив законопроєкту: використати тисячі арештованих активів (в експозиції — понад 100 тис. записів, активи на ~200 млрд грн), що зараз майже безхазяйні, для термінових соціальних потреб: житло, центри реабілітації, тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб і військових. Авторами аргументується — без додаткових витрат із держбюджету, швидке рішення проблем ветеранів і перекваліфікація наявної інфраструктури.
- Вигоди: оперативне наповнення реабілітаційної мережі і житлом; використання наявної інфраструктури (санаторії, готелі); потенційне зниження витрат на будівництво нових центрів; суспільний ефект — швидка допомога ветеранам і переселенцям.
- Ризики: широкі винятки від конкурсних процедур сприяють непрозорим рішенням і корупційним ризикам; передача активів під час кримінальних проваджень може ускладнити слідство або створити можливість тиску на процес; Неоднозначность контролюючі механізми – хто оцінює придатність активу і хто відповідальний за утримання/ремонт; невизначені джерела фінансування поточних витрат на експлуатацію й відновлення; ризик фактичного довгострокового «сімейного» управління держпідприємствами без конкуренції.
- Втрати / непрямі витрати: можливі втрати для держави в разі недоотримання коштів від продажу чи конфіскації активів; додаткові витрати на ремонт та утримання лягають на баланс державних підприємств або місцевих бюджетів; для малого та середнього бізнесу — втрачені можливості участі в конкурсах управління активами; для великих бізнес-груп — додаткові юридичні спори і ризики заморожування активів.
Кого торкнеться найбільше: ветерани й переселенці, якщо механізм спрацює — отримають місця для проживання і реабілітації; Агентство — втратить частину розпорядницьких повноважень; центральні органи виконавчої влади і державні підприємства — отримають повноваження управління; приватний сектор — обмеження доступу до управління й доходів від активів; підозрювані/потенційні правовласники — ризик затягнутих судових спорів.
Коли і як запрацює: норми набирають чинності наступного дня після публікації; Кабінет Міністрів має протягом місяця ухвалити підзаконні акти. На практиці це означає, що перші рішення можуть з'явитися дуже швидко — протягом 1–2 місяців після публікації, якщо уряд оперативно випише процедури.
Оцінка (добре / погано): ідея — суспільно корисна і своєчасна, але реалізація містить високі ризики зловживань і правових ускладнень через широкі виключення з конкурсних процедур та використання арештованих активів під час кримінальних проваджень. Тому сама по собі норма — потенційно корисна, але наразі більше «півприбуток, півризик».
Поради, що робити вже зараз: 1) громадським і ветеранським організаціям — вимагати публічного реєстру перелічених активів і планів їх використання; 2) Антикорупційному комітету та громадськості — добиватися чітких критеріїв відбору активів, прозорих стандартів управління та щорічних незалежних аудитів; 3) Агентству і місцевій владі — укласти меморандуми з чітким розподілом фінансування утримання та ремонту; 4) приватному бізнесу — підготувати юридичні позиції і пропозиції альтернативних механізмів співпраці (концесії, пілотні проєкти під контролем); 5) потерпілим від агресії і ветеранам — формувати заявки та критерії потреб, щоб пріоритети були прозорими і захищеними від маніпуляцій.
Переглянути законопроєкт, тиснути на запровадження прозорих процедур і механізмів контролю — ключ.