Коротко і відверто: держава нарешті намагається поставити хрест на «адміністративній несправедливості», коли дитина фактично була на державному утриманні, але через формальні провали місцевих органів втрачала пільги в дорослому житті.
Що саме пропонують змінити і навіщо: у статтю 5 Закону про захист дітей-сиріт додається правило — якщо органи опіки і піклування не оформили статус дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування до її повноліття, це не може бути підставою для позбавлення її права на передбачені законом соціальні гарантії. Мета — захист легітимних очікувань осіб, які фактично були на повному державному утриманні, і усунення негативних наслідків бездіяльності чиновників.
- Вигоди: захищає вразливих осіб від втрати житла, чергового права на житло, грошових компенсацій та інших пільг через бюрократичні помилки; підвищує соціальну справедливість; зменшує ризик «безправного дорослішання» для тих, кого держава фактично утримувала.
- Ризики та можливі втрати: збільшення адміністративних запитів і судових позовів, потенційне навантаження на місцеві бюджети (черги на житло, компенсації), ризик зловживань і шахрайства за відсутності чітких процедур перевірки фактів; дискусії щодо ретроспективності застосування норми — хто і з якого періоду може вимагати визнання прав.
- Кого зачіпає практично: переважно колишні підопічні інтернатів, притулків, діти, від яких відмовилися батьки або які були розлучені із сім’єю; місцеві органи соцзахисту та служби у справах дітей; органи, що формують житлові черги; незначно — бізнес (через непрямі бюджетні витрати та співпрацю з громадськими організаціями).
- Ризики корупції: підвищена дискреція при встановленні «факту» позбавлення піклування може створити поле для корупційних практик без чітких стандартів доказування; необхідна прозора перевірка і публічні протоколи рішень.
- Фінансові наслідки: прямі видатки з місцевих бюджетів на надання житла або компенсацій — потенційні, але конкретний обсяг залежатиме від практики застосування норми та кількості звернень; центральний бюджет навантаження прямо не передбачає, але ризики перелаштовані на місця.
Висновок: загалом законопроєкт — позитивний крок із соціальної справедливості: він відновлює права тих, кого держава фактично утримувала, але формально не оформила. Однак користь буде залежати від того, наскільки чітко держава встановить процедури доказування факту позбавлення піклування і захисту від зловживань.
Що робити вже зараз (поради простими словами):
Для колишніх підопічних і їхніх захисників: збирайте всі наявні докази (медичні довідки, акти перебування в закладах, свідчення співмешканців/керівників закладів, довідки про отримані пільги), звертайтеся до служби у справах дітей з письмовими запитами, фіксуйте бездіяльність і оскаржуйте відмови адміністративно та в суді. Для місцевих органів: негайно оновіть процедури, введіть стандарти перевірки документів, ведіть прозорі журнали рішень і підготуйте план бюджетного реагування. Для громадських організацій і юристів: розробіть шаблони заяв і пакети доказів, готуйте інформаційну кампанію для постраждалих.