Здається, просте рішення — віддати квартиру замість грошей і закрити питання аліментів. Але під цим «простим» лежить багато юридичних і фактичних загроз дитині та іншій стороні процесу.
Що хочуть змінити і навіщо. Пропонують доповнити статтю 190 Сімейного кодексу: підчас судового розгляду про стягнення аліментів платник зможе передати нерухоме майно «в рахунок аліментів», а висновок органу опіки та піклування щодо такої передачі роблять обов’язковим. Мета, яку озвучують: швидше та фактично забезпечити дитину, дати можливість негрошового погашення заборгованості та уникнути затяжних примусових виконавчих процедур.
Як це працюватиме на практиці (коротко): платник під час судового провадження фактично пропонує передати у власність отримувача (або іншій особі за його згодою) квартиру/будинок/землю; суд враховує позицію органу опіки; на підставі цього може врахувати таку передачу як часткове/повне погашення суми аліментів.
- Вигоди: 1) Отримувач аліментів може отримати швидше матеріальну гарантію замість довготривалих стягнень; 2) зменшення навантаження на виконавчу службу; 3) можливість уникнути шахрайського відчуження активів після рішення суду, якщо передача відбувається під контролем суду та опіки.
- Ризики і втрати для громадян: 1) нерухомість часто є житлом дитини — передача може лишити сім’ю даху над головою; 2) ризик недостатньої або свідомо заниженої оцінки майна; 3) складно відновити право на аліменти у разі, коли передана річ не відповідає її вартості або коли платник продовжує ухилятися грошовими способами.
- Наслідки для МСП: власники малого бізнесу, які використовують нерухомість як офіс чи склад, ризикують втратити виробничі потужності; це може призвести до зупинки бізнесу, звільнень, втрат клієнтів.
- Наслідки для великого бізнесу: безпосередньо менші, оскільки корпоративні суб’єкти рідко оплачують аліменти як юридичні особи, але ризик маніпуляцій із арбітражними схемами та заліками активів у групах компаній — можливий.
- Ризики корупції та зловживань: обов’язковий «висновок органу опіки» може стати вузьким місцем для тиску або підкупу; без чітких критеріїв оцінки майна і прозорих процедур можливі змови між платником, отримувачем і оцінювачами.
- Прямі й непрямі витрати: 1) витрати на оцінку майна, нотаріальні витрати, перереєстрацію прав; 2) можливі судові витрати на оскарження заниженої передачі; 3) витрати громади, якщо дитину лишать без належного житла і доведеться залучати державні соціальні програми.
- Кого торкнеться: передусім сім’ї з нерухомістю, платники/одержувачі аліментів, власники малого бізнесу, кредитори платника (бо майно може мати інших кредиторів), органи опіки та суди.
- Коли норми запрацюють на практиці: формально — з дня набрання чинності; фактично — після відпрацювання судової практики і процедур опіки, що може зайняти місяці. Доти суди та органи опіки будуть адаптуватися, а ризики неправильної практики високі на старті.
Висновок. Ініціатива має позитивну ідею — дати альтернативний спосіб забезпечення дитини, але в нинішній формі вона більше створює ризиків, ніж гарантій. Без жорстких механізмів оцінки майна, захисту житла дитини та прозорого контролю за висновками органів опіки — загалом це рішення ризикове для суспільства.
Поради — що робити вже зараз: якщо ви отримувач аліментів: не погоджуйтеся на передачу без незалежної експертної оцінки, перевірки обтяжень і письмового плану захисту житла дитини; вимагайте в суді забезпечення мінімального житлового фонду для дитини. Якщо ви платник: негайно робіть офіційну оцінку, фіксуйте пропозицію у суді і будьте готові доказувати адекватність вартості. Представникам МСП: перевірте статус майна, яке використовується у бізнесі, і передбачте захисні механізми у договірних відносинах. Юристам і громадським організаціям: напрацьовуйте шаблони рішень про захист житла дитини, контролюйте роботу органів опіки. Законодавцям: вимагайте чітких правил оцінки, процедури публічної прозорості висновків опіки і механізмів відновлення прав у разі зловживань.