Головне запитання законопроекту про звільнення через відсутність більше трьох годин полягає в тому, чи зможуть роботодавці розірвати трудовий договір за прогули лише після з’ясування поважності причин відсутності. Проєкт додає чіткі критерії поважності та перелік ситуацій, які зазвичай є вагомими аргументами для відсутності на робочому місці. Це направлено на захист працівників від незаконного звільнення, але водночас накладає більше обов’язків на роботодавців та кадрові служби.
У пояснювальній записці підкреслюють, що існуючі судові практики вже визнають, що поважність причин залежить від конкретних обставин. Законопроект формалізує ці підстави й розширює їх перелік, включаючи стихійні лиха, аварії або простій на транспорті, воєнні дії та догляд за хворим членом сім’ї. Натомість не виключається можливість зловживань або розмов щодо поважності причин, тому важливе значення мають внутрішні процедури компанії з документування.
Для громадян це означає більш передбачувану правову позицію: якщо відсутність поважна, звільнення за цим підставам має підпадати під ретельну перевірку. Для роботодавців же з’являється обов’язок чітко фіксувати обставини відсутності та вести доказову базу, що може підвищити адміністративні витрати. Для малого та середнього бізнесу (МСП) це може потребувати адаптації внутрішніх правил, навчання керівників та вдосконалення кадрових процесів, а для великих компаній — інтеграцію з існуючими системами управління персоналом.
Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тому реалістичною є потреба швидко розглянути внутрішні політики та підготувати персонал до змін вже зараз. Фінансово-економічне обґрунтування в пояснювальній записці стверджує, що реалізація не потребуватиме додаткових видатків з бюджету, але секрети реалізації лежать у якості кадрової документації та прозорості практики.
Коротко про очікувані наслідки: працівники отримають додатковий рівень захисту від безпідставного звільнення, але роботодавці мають бути готові виправдовувати відсутність за поважних причин та здійснювати переведення на іншу роботу за можливості. Це може зменшити кількість судових спорів, але одночасно збільшити кількість кадрових перевірок і потребу у стандартизованих процедурах.
Кожен учасник ринку праці — від працівника до власника бізнесу та кадрової служби — починає оперувати новими правилами вже зараз із розумінням того, що набуття чинності відбувається після публікації закону.
Переглянути анкети, знайти свою даму, забронювати зустріч.
Ключові наслідки законопроекту: це такий зміст, який важливо враховувати для практичного застосування
- Громадяни: підвищений захист від незаконного звільнення, зокрема за відсутність понад три години, за умови визначення поважних причин; однак у кожному випадку потрібно підтвердження поважності.
- Роботодавці: обов’язок доводити поважність відсутності та документувати обставини; можливі юридичні витрати на внутрішню адаптацію політик та навчання персоналу.
- МСП та великі компанії: зменшення ризиків неправомірних звільнень за прогули, але зростання адміністративного навантаження; потреба в оновлених процедурах і системах обліку відсутностей.
- Ризики корупції та зловживань: з’являються потенційні зручні тлумачення поважних причин; потрібні чіткі роз’яснення та єдина практика судових та адміністративних органів.
- Прямі витрати: адаптація політик, навчання персоналу, оновлення документації; можливі витрати на аудит відповідності та внутрішні перевірки.
- Непрямі витрати: більш повільна кадрова адаптація, зростання часу на розгляд спорів щодо поважності причин, збільшення часу на переведення працівників у разі потреби.
- Кого зачіпає: працівників, роботодавців, кадрові служби, судову систему та інші сторони трудових спорів.
- Коли набуде чинності: з дня, наступного за днем публікації закону.
У підсумку — законопроект надає працівникам більш чіткий механізм захисту від незаконного звільнення, але потребує від роботодавців відповідальності за доказовою базою та прозорою внутрішньою політикою. Контекст судової практики вказує на важливість з’ясування поважності причин відсутності в кожному конкретному випадку.
Висновок: законопроект має загальну позитивну направленість щодо захисту працівників, але потребує уважної імплементації та роз’яснень на практиці, щоб уникнути зайвої бюрократії та зловживань. Рекомендація для громадян — бути уважними до власних відсутностей та зберігати підтвердження; для роботодавців — переглянути внутрішні правила, навчити керівників та впровадити прозорі процедури. Це покаже відповідальне ставлення до працівників і зменшить ризики спорів у майбутньому.