Нинішній законопроєкт спрямований на спрощення та уніфікацію процедур працевлаштування іноземців та осіб без громадянства. Вводиться єдиний дозвіл на тимчасове проживання та працевлаштування і створюється Єдиний державний веб-портал працевлаштування іноземців та осіб без громадянства. Ідея — зменшити фрагментацію процедур, підвищити прозорість та відповідність вимогам ЄС через директиви, зокрема ЄС 2024/1233. Водночас для роботодавців і громадян це означає зміни у порядку подачі документів, перевірок та контролю за дотриманням працевлаштування.
Умовно проєкт передбачає: поєднання подачі заяв в одну електронну заяву, централізований контроль за оформленням документів, запровадження адміністративного збору та можливість відкликання дозволів за певних обставин. Також прописані правила щодо доступу до ринку праці різними категоріями іноземців та осіб без громадянства, зокрема тих, хто має вільний доступ до працевлаштування або потребує додаткового захисту.
Найважливіші наслідки стосуються двох груп: громадян України та роботодавців (МСП та великого бізнесу). Громадяни можуть очікувати більш прозорий та прогнозований доступ до ринку праці для іноземних працівників, але з можливими Competition-ефектами та потребою адаптувати локальні ринки праці. Роботодавцям обіцяють більше certainty і онлайн-інструменти для отримання дозволів, однак підвищуються вимоги до документального оформлення та відповідальність за порушення.
- Вигоди для громадян: зменшення тіні праці, більша прозорість міграційних процесів, можливість прив’язати працевлаштування до законної посвідки через єдиний дозвіл.
- Втрати для громадян: підвищена конкуренція за робочі місця в деяких галузях; необхідність адаптуватися до нових правил і реєстрів, що може тривати часом.
- Вигоди для МСП/великого бізнесу: спрощена подача заяв, єдина база даних вакансій, оперативний обмін даними між роботодавцем, держорганами та міграційною службою; можливість швидшого залучення іноземних кадрів.
- Ризики корупції та зловживань: централізація процесів створює ризики пов’язаних з доступом до порталу та обміну даними; існують питання щодо прозорості прийняття рішень та максимальної автоматизації перевірок.
- Прямі витрати: адміністративний збір за надання послуги єдиного дозволу — 0,5 прожиткового мінімуму; витрати на адаптацію процесів, навчання персоналу та інтеграцію з порталом.
- Непрямі витрати: пов’язані з переходом на нові процедури, вимоги до зберігання та обміну даними, витрати на відповідність та моніторинг сплати внесків.
- Очікувані наслідки: підвищення мобільності працівників із третіх країн, зміцнення правових рамок працевлаштування, можливе зростання конкуренції за робочі місця та потреба в адаптації регіональних ринків праці.
- Кого зачіпає: насамперед іноземців та осіб без громадянства, роботодавців, українських громадян, міграційних та трудових органів, освітні та навчальні установи, банки та фіскальні органи через реєстри.
- Коли й як набуває чинності: закон набирає чинності через шість місяців після опублікування; до цього часу діють прив’язані до діючого законодавства практика та тимчасові положення; існуючі дозволи на працевлаштування залишатимуть діяти до закінчення строку їх дії.
- Що робити зараз: орієнтуватися на розробку та адаптацію внутрішніх процедур, підготувати документи для можливого звернення за єдиним дозволом, визначити відповідальні підрозділи та контакти з порталом, проаналізувати залежність бизнес-процесів від нового режиму.
У підсумку, законопроєкт має потенціал зробити міграційну політику більш прозорою і лібералізувати доступ до ринку праці для іноземців, водночас підвищуючи вимоги до роботодавців і збільшуючи відповідальність за порушення. Це крок у напрямку адаптації до ЄС та регуляторної гармонізації, але потребує ретельної підготовки бізнесу та громадянського суспільства до нових правил.