Цей законопроєкт ставить за мету зробити аудіовізуальні медіа більш доступними для осіб з інвалідністю. Він вводить обов'язок для лінійних та аудіовізуальних сервісів на замовлення забезпечувати субтитрування, переклад жестовою мовою та аудіодискрипцію (тифлокоментування), а також дозволяє використати просту мову або формат легкого читання як додаткові механізми доступності.
По суті регуляторна система будується навколо двох блоків: вимог до самих телеканалів та вимог до реклами, зокрема соціальної та політичної реклами, яка також має адаптовуватися до сприйняття людей з інвалідністю; і окремого плану дій суб’єктів аудіовізуальних медіа щодо забезпечення доступності, що розробляється за правилами, що затверджує Національна рада з питань телебачення і радіомовлення спільно з органом спільного регулювання. Значимими новелами є запровадження кодексів технічного характеру щодо забезпечення доступності та прив'язка до конкретних цільових показників доступності програм у різних сегментах ринку.
- Громадяни: очікується суттєве підвищення доступності інформації та контенту, зручнішого для людей із вадами зору чи слуху, а також для тих, хто користується простою мовою чи легким читанням. Це полегшує доступ до новин, суспільних та освітніх програм.
- Малий та середній бізнес (МСП) та великі медіа-оператори: з одного боку — нові вимоги потребують інвестицій у субтитрування, жестову мову та аудіодискрипцію, плани дій та відповідні технічні рішення; з іншого — може відкритися новий ринок та підвищитися лояльність аудиторії. Також з’являються штрафні механізми за порушення вимог.
- Рекламодавці: розширюються вимоги до адаптації соціальної й політичної реклами для осіб з інвалідністю; рекламні матеріали мають бути доступні та помічені відповідними форматами.
- Урядові та регуляторні органи: створюються нові правила та кодекси технічного характеру, запроваджуються плани дій та моніторинг виконання; посилюється роль Національної ради та органу спільного регулювання.
Що саме зобов'язують впровадити законопроєкт і коли: для лінійних та на замовлення сервісів вимагається субтитрування та/або жестова мова та/або аудіодискрипція для більшості програм. Програми, які вже доступні з відповідними адаптаціями, також повинні позначати свій статус у розкладі. Значимі пороги доступності встановлюються на три періоди: через п'ять років — не нижче 50% обсягу програм (для лінійного — не менше 50% від загального обсягу) та 50% для на замовлення; через десять років — не менше 90% обсягу програм у обох сферах. Розрахунок відбуватиметься з урахуванням вимог до планів дій та правил, що розробляє Національна рада спільно з органом спільного регулювання. Усі положення набирають чинності через рік після опублікування закону, але основні пороги запроваджуються поступово за тим же графіком.
Кому саме і коли важко обійти: основна ставка — суб’єкти у сфері лінійного та на замовлення аудіовізуальних медіа, незалежно від форми власності. Вони мають розробити плани дій, а також приводити їх у відповідність з новими регуляторними вимогами протягом певних строків. Також регуляторна система передбачає запровадження кодексів (правил) та моніторинг дотримання вимог до доступності програм, з подальшим застосуванням відповідальності за порушення.
Якщо говорити про юридичні наслідки, то законопроєкт передбачає можливість штрафів та заходів реагування за порушення вимог доступності, а також обмеження або контроль за недотриманням з боку регуляторних органів. Також у документі підкреслено, що частина регулювання може бути перенесена до спільного регулювання через кодекси, що потребує чіткої координації між Національною радою та органом спільного регулювання.
У фінансуванні і витратах проєкт представляє себе як безвитратний для бюджету з позицій року оприлюднення; у реальності витрати на адаптацію контенту лягають на плечі мовників та рекламодавців, а можливі штрафні санкції приноситимуть в державний бюджет надходження. Також очікуються позитивні ефекти для іміджу України та залучення інвестицій у медіа-мікросферу доступності.
У фіналі важливо зауважити: це системні зміни, які потребують часу та узгодженості між різними гравцями ринку та регуляторами. Але кроки до більш інклюзивного медіапростору роблять Україну ближче до європейських стандартів та міжнародних зобов'язань.