Звільнення з ініціативи роботодавця можливе лише у випадках, чітко визначених законом. Стаття 40 КЗпП України містить вичерпний перелік причин, за яких власник або уповноважений орган має право розірвати трудовий договір.
Якщо ви хочете самостійно звільнитись з роботи і не знаєте як написати заяву на звільнення і ваші права, то можете ознайомитись з Звільнення з роботи: права, процедура та шаблон заяви
До основних підстав належать:
- Скорочення штату або ліквідація підприємства. Зміни в організації виробництва і праці, реорганізація, банкрутство чи повна ліквідація підприємства, а також скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст. 40 КЗпП). В таких випадках працівників повинні письмово попередити не пізніше ніж за 2 місяці. При скороченні штату працівник має право на вихідну допомогу не менше середнього місячного заробіку, а також переважне право залишитися на роботі за певних умов (наприклад, продуктивність, кваліфікація, соціальні обставини – ст. 42 КЗпП).
- Виявлена невідповідність працівника посаді. Мається на увазі недостатня кваліфікація або стан здоров’я, що перешкоджають виконанню роботи (п.2 ст. 40). Сюди ж відноситься втрата довіри в окремих випадках або позбавлення допуску до державної таємниці, якщо робота вимагає такого допуску. Роботодавець повинен документально підтвердити невідповідність – наприклад, актами, результатами атестації, медичним висновком.
- Систематичне невиконання трудових обов’язків. Якщо працівник без поважних причин неодноразово порушує трудову дисципліну або не виконує обов’язки, передбачені трудовим договором/правилами, і до нього вже застосовувалися дисциплінарні стягнення (догани) – це підстава для звільнення (п.3 ст. 40). Ключове слово – систематично, тобто потрібні попередні зафіксовані порушення і заходи впливу.
- Прогул. Одноразова груба провина – відсутність на роботі без поважних причин понад 3 години підряд чи протягом дня (п.4 ст. 40). Фактично це прогул. Роботодавець повинен задокументувати відсутність (акт, табель) і з’ясувати, чи не було поважної причини. Якщо працівник просто не вийшов на роботу, його можуть звільнити за цією статтею без попередження.
- Тривала непрацездатність. Якщо працівник хворіє більше 4 місяців поспіль (за винятком декрету та професійного захворювання/травми) і підприємство не має можливості тримати за ним місце – можуть розірвати договір (п.5 ст. 40). Однак роботодавець не зобов’язаний звільняти – зазвичай це робиться, коли робота критично потребує заміни працівника. При звільненні через тривалу хворобу також виплачується вихідна допомога (не менше місячного заробітку).
- Відновлення на посаді іншої особи. Якщо за рішенням суду або інших органів на роботу поновлено працівника, який раніше виконував цю роботу, нинішнього працівника можуть звільнити (п.6 ст. 40) у зв’язку з необхідністю звільнити посаду для поновленого. Це ситуація, коли, наприклад, суд поновив незаконно звільненого працівника – людину, взяту на його місце, доведеться звільнити.
- Поява на роботі у нетверезому або наркотичному стані. Факт алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння на робочому місці (п.7 ст. 40) є підставою для негайного звільнення. Роботодавець повинен довести стан сп’яніння (актом, висновком медичного огляду). Така провина вважається грубою, і звільнення можливе навіть за одноразове порушення.
- Вчинення крадіжки на роботі. Якщо працівник вчинив за місцем роботи розкрадання майна роботодавця (навіть дрібне) і це встановлено вироком суду або постановою компетентного органу – його можуть звільнити (п.8 ст. 40). Йдеться про юридично доведений випадок крадіжки, шахрайства, розтрати тощо. Звільнення відбувається, як тільки вирок набрав сили, без додаткових попереджень.
Це основні підстави, передбачені законом. Існують також додаткові підстави (ст. 41 КЗпП) для окремих категорій, наприклад, для керівників підприємств (розірвання контракту за винними діями, одноразове грубе порушення, втрата довіри до касира тощо). Але в загальному випадку роботодавець не може звільнити працівника “просто так” – лише за наявності однієї з легітимних причин. Якщо звільнення відбувається з інших мотивів (не сподобалися особисто, хочуть взяти “свою” людину без законних підстав тощо), це може бути визнано незаконним звільненням. Працівник у такому разі має право звернутися до суду для поновлення на роботі і виплати компенсацій.
Процедура звільнення також регламентована.
У більшості випадків потрібен письмовий наказ (розпорядження) із посиланням на статтю КЗпП, ознайомлення з ним працівника під підпис, видача копії наказу. При звільненні з ініціативи роботодавця нерідко враховується думка профспілки (ст. 43 КЗпП) – наприклад, при звільненні за п.1 ст. 40 (скорочення) чи п.2 ст. 40 (невідповідність) роботодавець має отримати згоду виборного органу профспілки. В умовах воєнного стану діють спрощені правила: роботодавцю не потрібно отримувати згоду профспілки для звільнення на будь-якій підставі (крім випадків звільнення профспілкових лідерів). Однак всі інші гарантії (належні виплати, строки попередження тощо) зберігаються. Якщо вас звільняють за ініціативою роботодавця, переконайтеся, що дотримано процедуру і підстава відповідає закону. Ви маєте право отримати копію наказу, розрахунок і трудову книжку (або витяг) у день звільнення. Не погоджуйтеся писати заяву “заднім числом” або за недостовірною підставою – це може позбавити вас частини прав. У разі сумнівів – проконсультуйтеся з юристом, аби визначити, чи правомірно вас звільняють.
