Отримання спадщини на нерухомість – квартира чи будинок – часто викликає безліч запитань. Процедура спадкування в Україні у 2025 році має свої нюанси залежно від того, чи залишив померлий заповіт, чи ні. Нижче розглянемо обидва випадки – спадкування за заповітом та за законом – а також необхідні документи, строки, місце подачі заяви, коло можливих спадкоємців і типові труднощі. Стаття написана у зрозумілому стилі, щоб стати вашою покроковою підказкою. Якщо ж ситуація ускладнена або залишаться питання, завжди можна звернутися по юридичну консультацію онлайн – сьогодні доступна навіть анонімна правова допомога, зокрема через спеціальний чат з юристом.
Види спадкування: за заповітом і за законом
Спадкування за заповітом.
Якщо перед смертю особа склала заповіт, її майно переходить до тих, кого вона вказала у цьому документі.
Заповіт – це письмове розпорядження людини на випадок смерті, посвідчене нотаріусом або іншою уповноваженою особою. Власна воля спадкодавця є пріоритетною: закон віддає перевагу заповіту, тому спадкування за законом відбувається тільки за відсутності заповіту. Іншими словами, якщо є дійсний заповіт, то успадковують лише особи, зазначені в ньому (незалежно від родинних зв’язків).
Водночас слід пам’ятати про обов’язкову частку: деякі близькі родичі не можуть бути повністю позбавлені спадщини навіть заповітом. До них належать малолітні та неповнолітні діти спадкодавця, а також повнолітні непрацездатні діти, непрацездатні вдова (вдівець) і батьки померлого. Такі особи мають право отримати половину від тієї частки, яку б отримали за законом, незалежно від змісту заповіту. Це важливо врахувати при плануванні спадку і при його оформленні, щоб уникнути спорів.
Спадкування за законом (без заповіту)
Якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним, майно померлого переходить до родичів згідно із законом. Чинний Цивільний кодекс визначає п’ять черг спадкоємців за законом.
У першу чергу входять найближчі родичі: діти (в тому числі народжені після смерті батька), чоловік або дружина, що пережили спадкодавця, та батьки померлого.
Друга черга – рідні брати та сестри, бабусі і дідусі (як з боку матері, так і з боку батька).
Третя черга – рідні дядьки та тітки.
Четверта – особи, які не менше п’яти років проживали з померлим однією сім’єю (наприклад, фактичні вихователі чи опікуни).
І нарешті, п’ята черга – інші родичі до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці, які були на утриманні померлого не менше 5 років, але не були членами його сім’ї. Кожна наступна черга успадковує, лише якщо немає спадкоємців попередньої черги або вони не прийняли чи відмовились від спадщини. Частки спадкоємців однієї черги за законом рівні, тобто за відсутності заповіту квартира чи будинок у співвласності кількох спадкоємців ділиться між ними порівну (якщо інше не буде погоджено між ними).
Хто має право на спадщину та куди звертатися
Колo спадкоємців та їхні права. Право успадкувати майно мають особи, визначені у заповіті, або, якщо заповіту немає – родичі згідно з черговістю, описаною вище. Розширити коло спадкоємців за законом неможливо – до спадкування закликаються лише особи, передбачені Цивільним кодексом. Водночас самі спадкоємці можуть між собою домовитися про зміну черговості чи розміру часток, уклавши нотаріально посвідчений договір після відкриття спадщини (наприклад, одні спадкоємці можуть поступитися на користь інших). При цьому не можна порушувати прав тих, хто має обов’язкову частку (згаданих неповнолітніх чи непрацездатних близьких родичів).
Куди подається заява про прийняття спадщини.
Оформлення спадщини в Україні – це виключна компетенція нотаріусів. Звернутися можна як до державного, так і до приватного нотаріуса – юридичну силу матимуть дії будь-якого з них. Проте діють територіальні обмеження: спадкову справу заводить нотаріус за останнім місцем проживання (реєстрації) померлого. Наприклад, якщо спадкодавець мешкав у Івано-Франківську, то й заяву слід подавати нотаріусу в Івано-Франківську (незалежно від того, де фактично знаходиться квартира чи будинок). Якщо ж останнє місце проживання невідоме або було за кордоном, тоді справу може бути відкрито за місцем знаходження нерухомого майна померлого. У разі відсутності і нерухомості – за місцем знаходження основної частини його рухомого майна.
Винятки воєнного часу. Станом на 2025 рік в Україні все ще діють особливі правила, запроваджені у зв’язку з воєнним станом. Якщо спадкодавець помер на тимчасово окупованій чи небезпечній території, де немає можливості зареєструвати смерть і відкрити справу на місці проживання, закон дозволяє спадкоємцям звернутися до будь-якого нотаріуса в Україні після додаткових процедур. Спершу потрібно офіційно встановити факт смерті через рішення суду (для випадків, коли свідоцтво про смерть не було видане вчасно), потім отримати свідоцтво про смерть у відділі РАЦС на підконтрольній території. Лише після цього спадкову справу можна відкрити у будь-якого нотаріуса, незалежно від останньої адреси проживання померлого. Такі ситуації – одна з причин, чому анонімна правова допомога онлайн стала популярною: люди, що опинилися далеко від дому або за кордоном, можуть отримати підказки юриста дистанційно, фактично «помощ онлайн» з питань спадщини, не чекаючи повернення.
Документи, необхідні для оформлення спадщини
Перелік документів для оформлення спадщини може різнитися залежно від конкретних обставин (наявності заповіту, ступеня спорідненості тощо). Однак основний набір паперів виглядає так:
- Свідоцтво про смерть спадкодавця (оригінал). Це ключовий документ, без якого неможливо розпочати спадкову справу. Видається органами РАЦС.
- Довідка про останнє місце реєстрації померлого та склад його сім’ї (хто був зареєстрований разом із ним). Таку довідку можна отримати в органах місцевого самоврядування або ЦНАП. Вона підтверджує місце відкриття спадщини і може знадобитися нотаріусу.
- Заповіт (якщо є). Якщо спадкодавець залишив заповіт, потрібно надати його примірник. У разі відсутності документа на руках, нотаріус перевірить інформацію у Спадковому реєстрі. Важливо: дійсним є лише останній заповіт за датою складання – попередні автоматично втрачають чинність.
- Паспорт спадкоємця (або іншого посвідчення особи) та ідентифікаційний код (РНОКПП) спадкоємця. Ці документи підтверджують вашу особу як заявника.
- Документи, що підтверджують родинні відносини – актуально для спадкування за законом. Знадобляться свідоцтва про народження, про шлюб, про зміну прізвища тощо, щоб довести, що ви син/дочка, чоловік/дружина, брат/сестра тощо померлого. Якщо прізвища різні, варто показати документи про зміну імені.
- Правовстановлюючі документи на майно померлого. Це підтвердження, що квартира чи будинок дійсно належали спадкодавцю. До таких документів належать: договір купівлі-продажу, дарування чи свідоцтво про право власності, витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, державний акт на землю (якщо успадковується будинок із землею) тощо. Якщо оригінали відсутні, нотаріус може самостійно витребувати відомості з реєстрів, але це може сповільнити процес. Тому краще заздалегідь потурбуватися про копії або дублікат таких документів.
- Довідка про причину смерті (за потреби). Хоча основним є свідоцтво про смерть, іноді нотаріус може попросити й довідку з лікарні чи моргу про причину смерті (особливо якщо спадкоємці сумніваються щодо часу чи обставин смерті). Цей документ згадується серед можливих, але не завжди обов’язковий.
- Інші документи за ситуацією. Наприклад, якщо спадкоємець міняв прізвище – документ про зміну імені; якщо успадковуються банківські вклади – договори чи довідки з банку; якщо автомобіль – техпаспорт тощо. Нотаріус сам повідомить, що додатково потрібно надати у вашому випадку.
Зібравши необхідні документи, спадкоємець пише заяву про прийняття спадщини у нотаріуса. Заяву треба подати особисто (через представника за довіреністю також можливо, але тоді довіреність має бути спеціально посвідчена для прийняття спадщини). Якщо спадкоємців декілька, кожен подає окрему заяву від свого імені.
Строки подачі заяви та тривалість процедури
6 місяців на подачу заяви. В Україні встановлений чіткий строк для прийняття спадщини: шість місяців від дня смерті спадкодавця.
Що якщо строк пропущено? Пропуск шестимісячного строку може стати серйозною проблемою. За загальним правилом, якщо спадкоємець не подав заяву вчасно, вважається, що він не прийняв спадщину. Однак є кілька винятків. Автоматично приймають спадщину деякі категорії осіб, навіть без подання заяви: це спадкоємці, які на момент смерті постійно проживали (були зареєстровані) разом із спадкодавцем, а також малолітні, неповнолітні та недієздатні діти померлого.
Типові труднощі та як їх уникнути
Процес спадкування квартир чи будинків може ускладнюватися різними обставинами. Ось кілька типових ситуацій, що здатні спричинити труднощі, та поради щодо їх вирішення:
- Кілька спадкоємців та поділ майна. Коли на одну квартиру претендує одразу кілька спадкоємців рівної черги, у них виникає спільна часткова власність. Наприклад, після смерті бабусі без заповіту її дім успадкували двоє дітей і чоловік – кожен отримав по 1/3. Якщо спадкоємці дружні, вони можуть домовитися, кому дістанеться якийсь конкретний об’єкт, або продати майно і розділити гроші. В іншому випадку доведеться жити в режимі співвласників, що часто призводить до конфліктів. Як уникнути проблем? Спробуйте досягти мирової угоди – нотаріус може оформити договір про поділ спадщини чи про зміну черговості, якщо всі згодні. Якщо ж згоди нема, ідуть до суду: суд може призначити порядок користування житлом або присудити виплату компенсації одному співвласнику за його частку. Очевидно, судовий шлях – довго і дорого, тож краще залучити посередника (адвоката чи медіатора), щоби знайти компроміс до суду.
- Спори щодо дійсності заповіту. Буває, родичі, які нічого не отримали за заповітом, ставлять під сумнів його автентичність або стверджують, що заповідач був недієздатним. Так, оспорювання заповіту – розповсюджена підстава для судових справ. Наприклад, після смерті літнього батька з’ясувалося, що всю квартиру він заповів сусіду, а дочці нічого не залишив. Донька може подати позов, якщо вважає, що батько на момент складання заповіту не розумів своїх дій або що документ підроблений. Як діяти? Якщо ви – спадкоємець за заповітом, зацікавлений зберегти його в силі, будьте готові захищати його у суді, надавати докази адекватності заповідача (медичні довідки, показання свідків, що він був при здоровому глузді). Якщо ж ви, навпаки, вважаєте заповіт несправедливим і незаконним – зберіть докази на підтвердження своїх вимог (медичні довідки про хворобу, залежність заповідача від іншої особи, порушення форми заповіту тощо). Пам’ятайте, що суд скасовує заповіт лише за наявності вагомих підстав. Аби запобігти таким спорам, юристи радять людям похилого віку, які пишуть заповіт, робити це в присутності лікаря або незалежних свідків, щоб потім було менше шансів визнати їх недієздатними.
- Несподівані спадкоємці та «загублені» родичі. Іноді вже після подання заяв раптом з’являються інші претенденти на спадок. Скажімо, відкрилася спадщина після смерті чоловіка, заяви подали його дружина та син. Але на п’ятому місяці об’явилася позашлюбна дочка померлого, про яку ніхто не знав. Такі ситуації можуть затримати видачу свідоцтва: нотаріус зобов’язаний включити всіх, хто має право, якщо вони зголосилися вчасно. Якщо ж новий претендент з’явився після 6 місяців, коли свідоцтво вже видано, і доводить, що мав право на частку – справа може перейти в суд. Як запобігти? Максимально швидко повідомляйте всіх можливих родичів про відкриття спадщини, щоб вони вклалися у строк. Якщо ви підозрюєте про існування інших спадкоємців (наприклад, дітей від першого шлюбу, про яких мало інформації) – варто самим розшукати їх або принаймні повідомити нотаріуса про цю можливість. Нотаріус, зі свого боку, теж робить запити щодо наявності заповіту та перевіряє реєстри, щоб не пропустити зареєстрованих спадкоємців.
- Борги і обтяження на майно. Часто разом із квартирою чи будинком до спадкоємців переходять і борги померлого (якщо такі були). Закон однозначно встановлює: приймаючи спадщину, ви приймаєте і права, і обов’язки померлого. Тобто успадковуються не лише активи, а й пасиви – наприклад, непогашений кредит, борг за комунальні послуги, застави чи іпотеки, накладені на нерухомість. Неприємним відкриттям може стати те, що отримана квартира перебуває під заставою банку. Що робити? Перевіряйте заборгованості ще до прийняття спадщини. Можна запросити виписку про обтяження з реєстру нерухомості, довідки з ЖКГ про стан оплати комунальних, з’ясувати в банках чи кредиторах наявність позик. Якщо борги значно перевищують вартість майна – є сенс відмовитися від спадщини. Закон дозволяє подати заяву про відмову від прийняття спадщини (повністю або на користь інших осіб) також протягом шестимісячного строку. Це важке рішення, але інколи краще не отримати нічого, ніж отримати майно «в комплекті» зі значними боргами. В будь-якому разі, перед остаточним оформленням проконсультуйтеся з юристом, якщо є підозра на борги – фахова безкоштовна юридична консультація допоможе зважити ризики.
- Спадкоємець проживає за кордоном або далеко від майна. У сучасних умовах багато українців опинилися за межами країни, і питання спадщини їх теж торкається. Якщо ви фізично не можете прибути до нотаріуса в потрібному місті, можна оформити довіреність на представника в Україні, який від вашого імені подасть заяву та оформить все необхідне. Довіреність, зроблена за кордоном, має бути належно засвідчена (найчастіше – українським консулом або місцевим нотаріусом з апостилем та перекладом). Лайфхак: діджиталізація в Україні дозволяє отримати деякі документи віддалено – наприклад, свідоцтво про смерть тепер можна знайти в реєстрі або замовити дублікат онлайн. Тому навіть будучи далеко, ви можете розпочати процес, скориставшись сучасними сервісами. До речі, чат з юристом на спеціалізованому сайті – чудовий спосіб швидко дізнатися, як діяти у вашій ситуації, не витрачаючи час на пошук офлайн-нотаріуса.