Кому належить 15 млн грн: виплата та заповіти

В останні роки українці часто обговорюють питання: чи може військовослужбовець перед смертю або у разі зникнення безвісти розпорядитись майбутньою грошовою допомогою? Законодавство дійсно гарантує сім'ям загиблих захисників одноразову виплату 15 млн грн. Постанови Кабміну та військові накази деталізують порядок призначення цієї допомоги, але не всі знають, що військовий має право визначити отримувачів наперед. У статті ми розберемося, кому і в яких випадках належить виплата, чому вона не є автоматичною спадщиною та як оформити заповіт, щоб частина грошей дісталася, наприклад, другу чи подрузі.

Коли та кому виплачується 15 млн грн допомоги

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» (стаття 16) встановлює, що одноразова грошова допомога надається родині або іншим особам у разі загибелі чи смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків служби. Документ перелічує кілька підстав: смерть у боях, отримання смертельних поранень або каліцтва, смерть унаслідок хвороби, одержаної під час служби, а також загибель резервістів та добровольців. Постанова Кабміну №168 доповнює, що допомогу можуть отримати родини, якщо військовий помер під час лікування від поранень або зник безвісти, але згодом визнаний загиблим. Для призначення виплати застосовується трирічний строк: якщо протягом цього часу заява не подана, право на допомогу зникає.

У 2024-2025 роках уряд переглянув порядок виплат, але ключова норма залишилася незмінною - сума становить 15 млн грн. Оновлений порядок вводить поділ: одна п'ята (3 млн грн) виплачується одразу після підтвердження загибелі, а решта 12 млн грн - рівномірними платежами протягом 80 місяців. Це робиться, щоб родини отримували стабільну підтримку і не втратили допомогу через інфляцію.

Виплата призначається за заявою осіб, які мають на неї право. Якщо військовий за життя подав особистий розпорядчий документ (так званий персональний наказ), виплата розподіляється згідно з цим документом. У наказі він може вказати будь‑якіх людей та частки, які вони отримають. Міністерство оборони пояснює, що малолітні й неповнолітні діти, а також непрацездатні діти, утриманці дружина/чоловік та батьки все одно отримують по 50 % тієї частки, яка належала б їм без наказу. Якщо наказу немає, 15 млн грн діляться між законом визначеним колом родичів: дружина/чоловік, діти, батьки (усиновителі), утриманці та інші особи, які жили з загиблим та були на його утриманні. Тому не завжди можна розраховувати, що гроші підуть саме тим, про кого мріяв захисник.

Допомога - не спадщина, але заповіт можливий

Поширений міф полягає в тому, що 15‑мільйонну допомогу можна просто «успадкувати» за законом. Правова реальність складніша. Відповідно до Цивільного кодексу України, до спадкової маси входять лише права та обов'язки, які існували на момент смерті особи. Одноразова допомога виникає лише після прийняття рішення державним органом; якщо рішення про виплату вже ухвалено, але гроші ще не виплачені, право на отримання переходить до спадкоємців. Якщо ж рішення про надання допомоги не було, вона не входить до спадщини.

Таким чином, сам факт смерті військового не гарантує, що його родина автоматично успадкує державні 15 млн. Щоб закріпити волю на отримання допомоги, військовий може скласти заповіт. Цивільний кодекс (статті 1216-1258) визначає, що право скласти заповіт має будь‑яка дієздатна особа і що заповіт оформлюється особисто, без представників. Заповідач може призначити спадкоємцем будь‑яку особу незалежно від родинних зв'язків: друга, кохану, сусіда або благодійну організацію. Закон дозволяє також виключити зі спадку родичів, але при цьому існує поняття обов'язкової частки, яку мають отримати малолітні чи неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатний чоловік/дружина та непрацездатні батьки. Ці особи отримають половину частки, яка належала б їм за законом, навіть якщо їх не зазначили в заповіті.

Як скласти заповіт на не родича

Заповіт - це особистий письмовий документ, у якому зазначаються дата й місце складання та ставиться підпис заповідача. Він має бути зрозумілим: у тексті потрібно чітко визначити, кому і яку частку майна передаєте. Якщо заповідач хоче передати частину одноразової допомоги не родичу, наприклад подрузі чи товаришеві по службі, то у заповіті треба вказати:

• повні дані одержувача (ПІБ, дата народження, ідентифікаційний код);
• розмір частки (у відсотках або конкретною сумою);
• за бажанням - умови, за яких цей спадкоємець отримає гроші (наприклад, після досягнення 18 років чи за умови вступу до університету).

У час воєнного стану заповіт може засвідчити не лише нотаріус. Закон передбачає, що у присутності свідків документ мають право посвідчити також посадові особи місцевого самоврядування, головний лікар лікарні, капітан судна, начальник експедиції, командир військової частини або начальник установи виконання покарань. Такий порядок важливий для фронтовиків: командир частини може посвідчити заповіт, коли доступу до нотаріуса немає. Свідків повинно бути щонайменше двоє. Вони мають чути текст і засвідчити його підписами; свідком не може бути той, хто отримає спадщину, його родич чи посадова особа, яка посвідчує документ.

Закон вимагає письмової форми: у заповіті вказують місце, дату й час складання, а також місце народження заповідача. Документ складається у двох примірниках: один залишається у заповідача, другий реєструється у Спадковому реєстрі. Військовий може записати документ власноруч або продиктувати нотаріусу/командиру. Якщо через хворобу чи поранення людина не може підписатися, за її дорученням це може зробити інша особа у присутності свідків. Вчинення заповіту через представника заборонене.

Важливо знати, що заповіт і персональний наказ щодо 15 млн грн - це різні документи. Персональний наказ стосується лише одноразової допомоги і може бути посвідчений командиром частини. Заповіт охоплює все інше майно: квартиру, автомобіль, депозити тощо. Якщо військовий бажає, щоб, наприклад, дружина отримала квартиру, а кохана - частину допомоги, потрібно скласти і наказ, і заповіт.

Процедура після смерті чи визнання безвісти зниклим

Заповіт та персональний наказ набирають сили лише після смерті військовослужбовця. Якщо боєць зник безвісти, суд може оголосити його померлим не раніше ніж через шість місяців, а під час воєнного стану - через два роки з моменту його завершення. Лише після цього спадкоємці або зазначені у наказі особи можуть звернутися по виплату. Протягом трьох років після смерті потрібно подати заяву разом із документами (паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про смерть, документи про родинні зв'язки або утримання тощо). Міністерство оборони нагадує, що без заяви і пакета документів допомога не буде призначена.

Якщо існує персональний наказ, уповноважений орган виплатить кожному зазначеному бенефіціару його частку. Коли наказ передбачає розподіл тільки частини допомоги, решта суми ділиться порівну між членами сім'ї за законом. Наприклад, якщо військовий на 40 % призначив подрузі і має трьох родичів (дружину, матір і повнолітнього брата), то 60 % залишку ділять між родичами: кожен отримає по 20 %. Якщо наказу немає, виплата розподіляється порівну між дружиною/чоловіком, дітьми та батьками або утриманцями.

Що стосується заповіту, то його виконує нотаріус за місцем відкриття спадщини. Спадкоємці повинні протягом шести місяців звернутися до нотаріуса, прийняти спадщину й отримати свідоцтво про право на спадщину. Якщо у заповіті є умови (наприклад, конкретні вчинки), вони перевіряються нотаріусом. Персональний наказ щодо 15 млн грн може виконуватися паралельно із спадковим процесом, але тільки після того, як військового визнано загиблим. У разі спорів родичі можуть звертатися до суду, але практика показує, що суди зазвичай визнають чинними розпорядження військових, якщо вони оформлені правильно.

Приклад: військовий залишив частку подрузі

Уявімо реальну ситуацію. Капітан Збройних сил склав персональний наказ, в якому розподілив одноразову допомогу так: 40 % - подрузі дитинства, яка допомагала його сім'ї під час війни, 30 % - дружині та 30 % - матері. Через півроку після його загибелі подруга і родичі подали заяви до Міністерства оборони. У результаті подруга отримала 6 млн грн (40 %), дружина та мати - по 4,5 млн грн. У заповіті капітан також зазначив, що квартира перейде дружині, а автомобіль - братові. Наявність двох документів дозволила уникнути суперечок: родичі не оскаржували наказ, бо отримали гарантовані частки, а другий документ визначив долю іншого майна.

Цей приклад ілюструє, що розумне планування дає змогу підтримати не лише сім'ю, а й людей, які відіграли важливу роль у житті військового. Водночас закон забезпечує мінімальний захист неповнолітніх та утриманців - вони не залишаться без засобів до існування.

Як допоможе PravoHUB

Написати заповіт або персональний наказ самостійно може бути складно, особливо під час служби чи евакуації. Сервіс PravoHUB пропонує рішення: штучний інтелект допомагає сформувати заповіт, підказує, які формулювання використовувати, попереджає про обов'язкову частку та перевіряє правильність оформлення. Якщо захисник бажає передати частину допомоги товаришу чи коханій, AI‑юрист швидко згенерує потрібний наказ та порадить, як його посвідчити у командира. Крім того, на сайті є консультації з юристами та інструкції щодо оформлення спадкових документів. Аби ознайомитися з іншими видами допомоги, ви можете прочитати статтю «Допомога сім'ям загиблих військових: виплати та пільги». Вона доповнить інформацію про пільги та пенсії, на які мають право родини.

Висновки

Одноразова допомога в розмірі 15 млн грн - важлива гарантія для родин загиблих. Але щоб гроші потрапили саме тим людям, яких бажає підтримати військовий, необхідно заздалегідь подбати про документи. Персональний наказ дозволяє розподілити допомогу будь‑яким особам, а заповіт визначає долю іншого майна. Оформлення потребує дотримання вимог: наявність свідків, письмова форма, реєстрація та врахування обов'язкових часток. Звернення до нотаріуса, командира частини чи сервісів на кшталт PravoHUB спростить процес. Завчасно складений документ - це не лише вияв любові, але й убезпечення близьких.