Верховна Рада України **4 вересня 2025 року підтримала у першому читанні ** законопроєкт №13260, який фактично повертає жорстку кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини (СЗЧ) під час воєнного стану. Цей закон покликаний посилити дисципліну в армії після завершення програми добровільного повернення військових до служби. Нижче – ключові факти і юридичний аналіз нововведень:
- Від 5 до 10 років в’язниці. Військовослужбовцям, які без дозволу залишили частину під час війни, загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Мінімальне покарання – не менш ніж 5 років реального ув’язнення жодних штрафів чи умовних термінів у воєнний час не передбачено.
- Термін добровільного повернення сплив 30 серпня. Раніше діяла програма, за якою військових, що вперше пішли в СЗЧ, звільняли від кримінальної відповідальності за умови добровільного повернення на службу. Крайній термін такого повернення був 30 серпня 2025 року**. Ті, хто встиг повернутися до цієї дати і відслужити не менше 3 місяців, могли уникнути судимості Нині ця можливість вже не діє.
- Жодних “пом’якшень” після ухвалення закону. Після остаточного прийняття закону суди не зможуть застосовувати пом’якшувальні норми для дезертирів чи СЗЧ-шників. Зокрема, скасовується норма ч.5 ст.401 КК, яка раніше дозволяла звільнити від відповідальності першого разу за наявності певних умов. Також чинне законодавство вже зараз забороняє призначати покарання нижче мінімальної межі або давати умовний строк за такі воєнні злочини. Отже, уникнути реального ув’язнення тепер неможливо – держава обрала курс на невідворотність покарання.
Що передбачає законопроєкт №13260
Законопроєкт №13260 вносить зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо відповідальності військових за СЗЧ та дезертирство в умовах воєнного стану. У першому читанні його підтримали як основу 4 вересня 2025 року, що свідчить про політичну волю до його якнайшвидшого ухвалення. Основна мета – врегулювати статус військовослужбовців, які самовільно залишили місце служби, але потім повернулися, а також посилити відповідальність для тих, хто цього не зробив.
Ключові положення законопроєкту №13260 такі:
- Чіткі підстави для звільнення від покарання тих, хто повернувся. Законопроєкт визначає дві категорії військових, що вперше вчинили СЗЧ чи дезертирство до набрання ним чинності. Перша категорія – це ті, хто ще планує повернутися. Вони могли бути звільнені від кримінальної відповідальності за правилами, що діяли раніше, тобто при добровільному зверненні із рапортом про намір повернутися та за згодою командира частини. Друга категорія – це ті, хто вже добровільно повернувся до своєї частини і продовжив службу. Для них встановлено, що якщо військовий відслужив після повернення щонайменше 3 місяці (або до завершення воєнного стану чи до звільнення за станом здоров’я), його звільняють від кримінальної відповідальності По суті, держава закріплює обіцянку: хто усвідомив помилку і добровільно став до строю – того не судитимуть.
- Скасування застарілої процедури із “листом від командира”. Раніше Кримінальний кодекс вимагав, щоб військовослужбовець для уникнення покарання за СЗЧ звернувся до слідства чи суду із заявою про намір повернутись і отримав письмову згоду командира на продовження служби (ця норма містилась у ч.5 ст.401 КК) На практиці це створило колізію: деякі бійці вже повернулися й служать, але формально не можуть надати суду “дозвіл” командира на повернення, адже і так були поновлені на службі. Новий закон усуває цю проблему: згадану ч.5 ст.401 ККУ вилучають натомість детальні умови звільнення від відповідальності перенесено до перехідних положень. Відтепер достатньо документів про факт добровільного повернення і тривалість подальшої служби а згода командира потрібна тільки як підтвердження можливості продовжувати службу підозрюваним (для першої категорії) або як довідка про дату повернення (для другої категорії). Цей механізм – не амністія, а радше стимулюючий захід, як підкреснюють у Міністерстві оборони
- Прискорення судових процедур. Зміни до Кримінально-процесуального кодексу спрощують розгляд таких справ. Зокрема, оновлюються статті 286–288 КПК, щоб прокурори і суди швидше розглядали клопотання про звільнення від відповідальності тих, хто повернувся. Передбачено й обов’язок: якщо суд закриває справу і звільняє військового від кримінальної відповідальності, то звільнений має протягом 72 годин прибути до своєї частини для поновлення на службі, а командир зобов’язаний відразу прийняти його назад. Таким чином, держава хоче максимально швидко повернути бійця в стрій і формально закрити усі кримінальні питання.
Законопроєкт №13260 був ініційований профільним комітетом за поданням Міноборони і отримав позитивні висновки. Комітети рекомендували прийняти його відразу в цілому ще на початку червня тож очікується, що невдовзі після першого читання документ стане законом. Це означає, що пільговий період завершено: усі випадки самовільного залишення служби надалі підлягатимуть повному кримінальному переслідуванню без можливості уникнути вироку.
Покарання за самовільне залишення частини під час війни
Самовільне залишення військової частини у воєнний час – це особливо тяжке військове правопорушення. Нагадаємо норми закону: відповідно до ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, за СЗЧ в умовах воєнного стану чи бойової обстановки передбачено від 5 до 10 років позбавлення волі. Фактично будь-яке залишення місця служби понад 3 доби під час війни вже підпадає під кримінал, і суди кваліфікують це як воєнний злочин. Для порівняння, у мирний час такі дії могли трактуватися як дисциплінарний проступок або адмінправопорушення (штраф, гауптвахта) але з початком повномасштабного вторгнення ситуація змінилася – тепер і СЗЧ, і дезертирство в умовах війни караються тільки кримінально
Мінімальне покарання – 5 років в’язниці. Важливо розуміти, що 5 років – це найменший можливий строк, який може призначити суд за самовільне залишення служби під час війни У 2023 році законодавство було посилено, і суддям заборонено призначати м’якше покарання, ніж передбачено санкцією статті. Тобто не може бути умовного терміну чи покарання нижче п’яти років – навіть якщо є пом’якшуючі обставини, суд мусить дати щонайменше 5 років позбавлення волі. Ба більше, законом заборонено звільняти військових від відбування покарання з випробуванням (тобто надавати умовне) – виняток робиться лише для вагітних військовослужбовиць чи матерів малих дітей. Таким чином, реальна тюремна ізоляція стала неминучим наслідком вироку за СЗЧ в умовах воєнного стану.
Максимальне покарання – 10 років. Верхня межа (10 років) застосовується, як правило, коли є обтяжуючі обставини – наприклад, військовий неодноразово залишав службу, або його відсутність призвела до тяжких наслідків, або це сталося в бойовій обстановці. У випадку дезертирства (ст.408 ККУ, умисне залишення служби з метою ухилення) санкції можуть бути і суворішими, особливо якщо дезертирство скоєне в умовах бойових дій чи групою осіб. Але за одноразове СЗЧ без прямого умислу ухилитися суди наразі найчастіше призначають мінімальні 5 років. З відкритих даних судової практики видно, що навіть добровільне повернення не рятує від покарання, просто суд обмежується п’ятирічним строком. Приміром, у травні 2025 року Черкаський суд дав саме 5 років ув’язнення військовому, який пішов у СЗЧ через конфлікт з командиром, але сам зголосився до правоохоронців через 3 місяці після втечі Подібні вироки (5–6 років) ухвалюються по всій Україні щодо військових, що самовільно залишили частину під час війни, навіть якщо вони щиро розкаялися і пояснювали поважні причини.
Наслідки судимості для військового теж важкі: окрім позбавлення волі, за вироком військовослужбовця звільняють зі служби, як правило, з позбавленням військового звання і з втратою всіх військових пільг та виплат. Засуджений за воєнний злочин не отримає статусу УБД (учасника бойових дій) і може бути позбавлений права на військову пенсію в майбутньому. Для родини засудженого це означає різку втрату доходів та соціальних гарантій (пільги на комунальні послуги, виплати тощо). Якщо ж хтось із близьких свідомо допомагав військовому переховуватися під час СЗЧ (наприклад, прихистив у себе, фінансував, підробляв документи для втечі), такі дії теж можуть кваліфікуватися як злочин – пособництво в ухиленні від служби, за що також передбачена відповідальність
Отже, держава демонструє нульову толерантність до самовільного залишення служби в умовах війни. Після 30 серпня 2025 року для тих, хто не повернувся, вже не лишилось “вікна можливостей” уникнути покарання – діятиме повна сила кримінального закону.
Чи можна пом’якшити собі покарання?
На сьогодні можливість повністю уникнути кримінальної відповідальності за СЗЧ вже втрачена, якщо строк добровільного повернення сплив. До кінця серпня 2025 р. військовий, який вперше самовільно залишив частину, міг повернутися без судимості – такий шанс надав закон №13177, що подовжив програму “амністії” до 30.08.2025. Відтепер же ця норма більше не діє. Після остаточного ухвалення законопроєкту №13260 суди не матимуть законних підстав звільняти “СЗЧ-шників” від відповідальності, адже спеціальну частину 5 статті 401 КК скасовано. Тобто сам факт повернення до частини вже не гарантує прощення, якщо він стався із запізненням.
Тим не менш, пом’якшувальні обставини справи все ще можуть вплинути на розмір призначеного строку в межах 5–10 років. Що може допомогти зменшити строк покарання? Перш за все, добровільна явка. Якщо військовослужбовець сам з’явився до правоохоронців або повернувся в частину, не чекаючи, поки його затримають – це свідчить про каяття. Хоча закон не звільнить його від покарання, суд, ймовірно, врахує це як пом’якшуючу обставину (щире розкаяння) при призначенні строку Практика показує, що добровільно повернені військові зазвичай отримують мінімальні 5 років, тоді як ті, хто ухилявся тривалий час або вчиняв СЗЧ неодноразово, ризикують ближче до верхньої межі.
Інші обставини – такі як поважні причини відсутності (наприклад, важка хвороба, сімейні обставини, стихійне лихо), підтверджені документально, – теж можуть бути враховані судом при визначенні покарання Якщо військовий може довести, що не з’явився на службу через екстраординарні обставини і при першій можливості повернувся – це гуманізує сприйняття судом його вчинку. Але навіть у такому випадку суд не має права призначити менше 5 років, тож максимум, на що можна сподіватися – це п’ятирічний термін.
Варто згадати і про тривалість самовільної відсутності. Хоча сам склад злочину виникає вже після 3 діб відсутності під час воєнного стану чим коротше був період СЗЧ, тим краще для підсудного. Якщо військовий повернувся за кілька днів чи тижнів, не встигнувши бути оголошеним у розшук, і відразу заявив про себе – це потенційно пом’якшує оцінку його дій (наприклад, може обмежитися мінімумом строку) Натомість багатомісячна втеча або переховування за кордоном тільки погіршать становище.
Резюме: після завершення програми добровільного повернення уникнути реального покарання за СЗЧ практично неможливо. Єдине, що залежить від самого військового – наскільки швидко він виправить ситуацію і повернеться (чим раніше, тим більше шансів на мінімальний строк), а також наскільки переконливо обґрунтує причини свого вчинку. Усі пом’якшуючі обставини потрібно максимально підтвердити: надати медичні довідки, свідоцтва про сімейні обставини, характеристику зі служби тощо. Остаточне рішення все одно суворе, але належна правова стратегія може врятувати від 7–10 років тюрми і обмежитися 5-ма роками.
Як відбувається притягнення до відповідальності: практика і процедури
Процедура розслідування і суду у справах про СЗЧ загалом стандартна, але в умовах воєнного стану має деякі особливості. Розгляньмо, що очікує військового, який пішов у СЗЧ і не повернувся вчасно:
- Відкриття кримінального провадження. Після того як командування військової частини виявляє відсутність бійця понад установлені строки (3 доби – для воєнного стану про це повідомляють військову службу правопорядку, ДБР або СБУ. Порушується кримінальна справа за ст.407 ККУ (або ст.408, якщо є ознаки дезертирства). Військовослужбовця можуть оголосити у розшук. Якщо він з’явився сам – все одно фіксується факт злочину, просто зазначається добровільна явка.
- Запобіжний захід – найчастіше тримання під вартою. Для підозрюваного у СЗЧ обирають запобіжний захід на час слідства. З огляду на тяжкість статті (санкція до 10 років) і ризик повторної втечі, суд майже завжди застосовує тримання під вартою (арешт) на період слідства. Вийти під заставу за такими обвинуваченнями проблематично. Домашній арешт або особисте зобов’язання можуть призначити хіба у випадку, якщо військовий сам повернувся, повністю визнав провину, співпрацює зі слідством і має міцні соціальні зв’язки. Але навіть тоді судді дуже обережно підходять до м’якших заходів, адже за умов війни дезертирство сприймається як серйозна загроза обороноздатності.
- Досудове розслідування. Слідчі збирають докази факту самовільного залишення служби: беруть покази командирів, товаришів по службі, аналізують документи (накази про відпустку, медичні документи, журнали обліку особового складу тощо). Якщо підозрюваного затримано, закон відводить на досудове розслідування обмежені строки (зазвичай до 2 місяців, продовження – з дозволу прокурора чи суду). Насправді такі справи розслідувати відносно нескладно, адже головний факт – відсутність військового без дозволу – зафіксований офіційно. Спірними можуть бути тільки мотиви (чи був умисел ухилитися) та обставини відсутності (чи не була вона вимушеною).
- Судовий розгляд. Після завершення розслідування справу скеровують до суду. Більшість обвинувачених у СЗЧ обирають спеціальний порядок розгляду (угоду або скорочений розгляд) – тобто визнають провину і розкаюються, аби отримати мінімальний строк. В такому разі суд може винести вирок доволі швидко, за одне-два засідання. Якщо ж військовий заперечує вину або є спір щодо кваліфікації (наприклад, стверджує, що не було умислу ухилитися від служби, отже це СЗЧ, а не дезертирство), тоді проводиться повноцінний процес із допитом свідків, вивченням доказів. Зазвичай навіть складні процеси займають кілька місяців, оскільки суди розуміють важливість оперативно вирішувати такі справи під час війни. За статистикою 2023–2024 років, чимало вироків по СЗЧ були ухвалені протягом 4–6 місяців від моменту злочину.
- Вирок і виконання покарання. Як зазначалося, вирок майже напевно передбачатиме реальне позбавлення волі. Найчастіше це 5 років колонії (якщо немає обтяжуючих чинників). Якщо обвинувачений уклав угоду про визнання винуватості з прокурором, суд затверджує її, і призначений строк не може бути більшим за обумовлений (зазвичай також мінімальний). Після набрання вироком сили військового направляють до установи відбування покарань (як правило, це колонія загального режиму). Тримання під вартою зараховується в строк – тобто час, проведений у СІЗО, віднімається від покарання. Після звільнення (через 5 чи більше років) колишній військовослужбовець буде мати судимість за тяжкий злочин, що накладає обмеження на працевлаштування і позбавляє ряду громадянських прав (наприклад, не зможе служити в поліції чи займати виборні посади певний час).
Варто додати, що судова практика поступово формується досить однорідно: у випадках першого СЗЧ без обтяжень – п’ять років позбавлення волі; при повторних чи за наявності доказів саме наміру ухилитися – можуть кваліфікувати як дезертирство і дати більше (6–7 і більше років). Якщо ж є підозра, що військовий під час СЗЧ скоював інші злочини (наприклад, використав зброю не за призначенням, викрав військове майно, вчинив злочин проти мирного населення тощо) – тоді його судитимуть і за тими статтями, і строк може скласти і десятки років сумарно.
У будь-якому разі, теперішня політика держави – не залишати такі правопорушення без жорсткої реакції. Як відзначили ініціатори закону, мета не покарати будь-якою ціною, а дисциплінувати армію і повернути людей у стрій Тому для тих, хто добровільно повернувся, держава зробила правовий “місток” назад, але для решти – покарання невідворотне.
Чи вже діє закон №13260: статус і найближчі кроки
Станом на зараз законопроект №13260 не чинний: 4 вересня його підтримано лише в першому читанні. Попереду стандартна процедура: друге читання (депутати можуть внести й затвердити правки), голосування в цілому, підпис Голови ВР і Президента та офіційне оприлюднення. Лише після публікації акт набирає чинності — зазвичай через 10 днів або з дати, визначеної в самому законі.
Орієнтовно це кілька тижнів, але строки залежать від темпу опрацювання та політичного порядку денного: можливе як пришвидшення, так і відтермінування. До моменту набрання чинності застосовуються чинні норми КК (зокрема ст. 407, 408 ККУ) і судова практика; проект не має зворотної сили, окрім випадків lex mitior (пом’якшення відповідальності), яких тут не передбачається — навпаки, відбувається посилення.
Якщо ви у «зоні ризику» (було СЗЧ/дезертирство), підготуйте правову позицію: зафіксуйте обставини, зберіть медичні/сімейні довідки, документи, продумайте алгоритм повернення або співпраці зі слідством. Поставити запитання можна через наш чат чи Telegram-бот — це безкоштовна юридична консультація онлайн і оперативна допомога юриста онлайн у воєнних справах.
Висновок та поради військовим
Законопроєкт №13260 символізує перехід від періоду умовної лояльності (коли дезертирам давали шанс на повернення) до періоду суворої відповідальності. Держава фактично сказала: “Ми дали вам час до кінця літа 2025-го, далі – суд і тюрма”. Таким чином, дисципліну в військах мають намір підтримувати саме методом невідворотності покарання.
Для самих військовослужбовців висновок однозначний: єдине правильне рішення в разі СЗЧ – якнайшвидше добровільно повернутися до служби і вирішувати проблеми у правовому полі. Чим довше військовий залишається поза частиною, тим менше шансів у нього на м’яке ставлення. Якщо повернутись самостійно не встиг – негайно звертайтесь по юридичну допомогу і готуйте сильну позицію для суду. Досвідчений адвокат збере пом’якшуючі докази, допоможе правильно сформулювати пояснення і, можливо, укласти вигідну угоду з обвинуваченням. Від цього реально залежить, отримаєте ви мінімум 5 років чи ближче до 10. Не варто залишатися сам на сам із проблемою – кожен військовий має право на захист і справедливий розгляд.
Пам’ятайте: наш юридичний чат-бот готовий надати консультацію з питань військового права у режимі 24/7. Ви можете звернутися за допомогою просто тут або через наш Telegram-бот – кваліфіковані юристи роз’яснять ваші права та підкажуть найкращий алгоритм дій. Незалежно від ситуації, існують законні шляхи захисту – звертайтеся, і ми допоможемо їх знайти. Ваше завдання – не зволікати і діяти в інтересах свого майбутнього та свободи.
