Нарешті — закон намагається виписати правила гри для пенсіонерів у зонах забруднення. Але як завжди: є і плюс, і «але».
Що хочуть змінити і навіщо. Проєкт доповнює Закон про постраждалих від Чорнобиля статтею, яка встановлює щомісячну доплату непрацюючим пенсіонерам, які фактично проживають у зонах радіоактивного забруднення. Розміри прив’язують до прожиткового мінімуму для непрацездатних на 1 січня року: 1,0 — для зони відчуження і безумовного відселення; 0,7 — для зони гарантованого добровільного відселення; 0,5 — для зони посиленого радіоекологічного контролю. Виплати має здійснювати центральний орган у сфері пенсійного забезпечення щомісяця, доплати не підпадають під обмеження максимального розміру пенсії. Право виникає за умови фактичного проживання не менше 24 місяців до звернення (крім народжених там).
- Вигоди: закон дає чітку правову підставу для виплат, стандартизує розміри, робить доплату незалежною від інших надбавок і від максимального розміру пенсії — це реальне підсилення соціального захисту для тих, хто мешкає у найнебезпечніших зонах.
- Ризики та втрати для громадян: ценз осілості 24 місяці відсікає людей, які були вимушено евакуйовані або змінили місце проживання через бойові дії чи інші обставини; «фактичне проживання» складно довести — відкривається поле для бюрократичних відмов і локальних зловживань; прив’язка до прожиткового мінімуму захищає бюджет, але може не забезпечити інфляційну адекватність протягом року.
- Для бізнесу і МСП: прямого впливу небагато — це переважно соціальна виплата. Невеликий непрямий ефект: перевірки місцевих органів і збирання документів можуть ускладнити життя суб’єктам госпдіяльності, які працюють у цих зонах.
- Ризики корупції/зловживань: перевірка «фактичного проживання» може стати точкою корупційних контактів між пенсіонерами і місцевою владою; можливі підробки довідок, а також «чергові» спроби оформити прописки для отримання виплат (на що проєкт реагує цензом, але це не панацея).
- Прямі й непрямі витрати: бюджетні витрати на щомісячні доплати (потребуватимуть розрахунку та виділення коштів у державному бюджеті); адміністративні витрати на налаштування порядку верифікації і виплат.
- Кого торкнеться: непрацюючі пенсіонери, що проживають у трьох категоріях зон; Пенсійний фонд і центральний орган із виплат — як виконавці; місцева адміністрація — як джерело підтверджень місця проживання.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням; Кабмін має привести НПА у відповідність у місячний строк, але на практиці виплати й формалізації процедур може знадобитися кілька місяців — потрібні бюджетні рішення і створення процедур верифікації.
Висновок з точки зору прав людини. Загалом проєкт підсилює соціальний захист однієї з найбільш вразливих груп — це позитив: закріплюється право на доплату, визначаються розміри і порядок виплат. Проте ключові ризики — 24‑місячний ценз осілості та нечіткі правила підтвердження «фактичного проживання» — можуть залишити за бортом тих, хто був вимушено переміщений або не має формальних доказів. Тобто соціальне право підсилюється, але доступ до нього може бути обмежений процедурними перешкодами.
Що робити зараз (поради для людей і громад): збирайте і зберігайте документи, що підтверджують фактичне проживання (квитанції за комунальні послуги, довідки сусідів, медичні картки, виписки з місцевих реєстрів); якщо вам відмовлять — одразу звертайтесь до адвоката та громадських правозахисних організацій; фіксуйте всі рішення органів у письмовій формі; місцевим громадам варто напрацьовувати стандартизовані форми підтвердження проживання і звертатися до народних депутатів/омбудсмена за роз’ясненнями і моніторингом виплат.