Емоційно: держава хоче поставити «червону лінію» — за знищення пам’яток, що визнані національними святинями, каратимуть жорсткіше. Це викликає справедливі очікування захисту пам’яті, але водночас — багато запитань про те, кого і як саме торкнеться нова норма.
Що саме пропонують і навіщо. Ініціатива доповнює статтю 298 Кримінального кодексу визначенням «національні святині Українського народу» і вводить окрему санкцію за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження таких об’єктів — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років з можливим додатковим позбавленням права обіймати певні посади/займатися певною діяльністю до трьох років. Мета оголошена проста — посилити реальну кримінальну відповідальність за діяння, які руйнують об’єкти, що мають виняткове значення для національної пам’яті та культури.
Чому це роблять. Офіційна логіка — відреагувати на випадки масштабних руйнувань, вандалізму чи незаконних копалень/розкопок і створити щось на кшталт «особливої ваги» захисту для ключових об’єктів. Також ідеться про політичний меседж: захист національної ідентичності.
- Вигоди: підвищена превенція ризиків масштабного руйнування важливих пам’яток; сильніший інструмент для правоохоронних органів у «резонансних» справах; політичний сигнал захисту культурної спадщини.
- Ризики і втрати: нечітке визначення кола об’єктів (хто і як визначає «національну святиню») дає основу для політизації й вибіркового застосування; можливість криміналізації побутових або господарських дій (ремонт, реконструкція, будівництво, сільгоспробіт) через нестачу чітких порогів шкоди; зростання адміністративних та судових навантажень; непрямі витрати для громадян і бізнесу (затримки проєктів, вартість експертиз, страхування і юридичного супроводу).
- Кого торкнеться: власники земельних ділянок і будівель поблизу сакральних і пам’ятних місць, забудовники, агровиробники, ремонтні підрядники, органи місцевого самоврядування, працівники культурної сфери; також службові особи — якщо дія вчинена з використанням службового становища, ризики кримінального переслідування зростуть.
- МСП: підвищені транзакційні та операційні витрати (експертизи, погодження, страхування), ризик зупинки робіт і кримінальних справ за інциденти, які раніше вирішувалися адміністративно.
- Великий бізнес: потреба в посиленні compliance, більша увага до екологічних/культурних ризиків у проєктах, можливі великі репутаційні й кримінальні ризики для керівників; водночас — зріст значущості належної процедури перевірки об’єктів до початку робіт.
- Ризики корупції і зловживань: централізований перелік «національних святинь» (адміністративні рішення, укази) може стати інструментом тиску або політичної мотивації; підвищені санкції створюють поле для тиску на бізнес, вибіркового переслідування або шантажу для отримання «мирних» рішень; брак прозорих критеріїв і публічного реєстру посилює ці ризики.
- Прямі й непрямі витрати: держава формально не прогнозує видатків, але на практиці збільшаться витрати правоохоронних органів, судів і експертних установ; для бізнесу — вартість експертиз, юридичний супровід, страхування, затримки проєктів; для власників — ризик конфіскацій, реставраційних витрат або кримінального переслідування.
- Коли і як запрацює: закон позначено як «невідкладний», значить — швидка процедура розгляду. Після ухвалення норми набере чинності за загальними правилами (зазвичай після опублікування або в дату, визначену текстом) і правоохоронці зможуть застосовувати її одразу до фактів, що відбулись після набрання чинності. Якщо вже існує перелік святинь за указом Президента — практична реалізація може бути миттєвою.
Висновок (чітко): сама ідея — захищати унікальні пам’ятки жорсткішими покараннями — має під собою суспільний сенс і потенційно корисна. Але без чітких критеріїв відбору «національних святинь», без публічного реєстру, визначення меж та порогів шкоди, без процедур адміністративного оскарження й без запобіжників від політизованого застосування закон може нашкодити громадянам і бізнесу та збільшити корупційні ризики. Отже — добра за змістом, але небезпечна в реалізації.
Що робити вже зараз (практичні поради):
- Перевірте, чи ваша ділянка або об’єкт поруч із місцем, що може увійти до переліку національних святинь (вивчіть укази/реєстри, зверніться до місцевого відділу культури).
- Перед початком робіт замовляйте культурно-історичну експертизу і, за потреби, археологічні розкопки з офіційними дозволами — документуйте всі погодження й інструкції органів охорони культурної спадщини.
- Малому і середньому бізнесу: введіть перевірку культурних ризиків у стандарт підготовки проєктів; включайте у договори пункт про відповідальність і індемауніті; розгляньте страхування професійної відповідальності.
- Великому бізнесу: посиліть compliance, проводьте юридичну due diligence, фіксуйте адміністративні погодження, готуйте кризовий план реагування (репутація + суди).
- Громадським організаціям і місцевим громадам: добивайтесь публічного реєстру «національних святинь», чітких критеріїв віднесення, прозорої процедури оскарження й обґрунтування необхідності кримінальної статті замість адміністративних механізмів.
- Юридично: вимагайте уточнення термінів «умисне», «незаконне», «пошкодження» та встановлення порогів шкоди; наполягайте на виключенні наукової діяльності та дозволених місцевих робіт із кримінальної відповідальності за умови дотримання процедур.
Озброїтеся документами й експертизами, дійте обережно — і паралельно контролюйте процес законотворення через своїх депутатів та громадські організації.