Коротко і відверто: держава пропонує фактично закрити ринок комерційного сурогатного материнства для іноземців, вимагати тривалого проживання і українське громадянство у замовників, посилити контроль медзакладів та створити централізований реєстр договорів.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Основні новації проєкту: (1) у Сімейному кодексі — дозволити застосування сурогатного материнства лише для подружжя, де обидва (або один за передбачених законом випадків) є громадянами України і постійно проживають в Україні щонайменше 3 роки; загальна заборона для іноземців і апатридів (виняток — коли один із подружжя українець); (2) реєстрація народження дитини, народженої сурогатною матір'ю, тільки за наявності документального підтвердження громадянства принаймні одного генетичного батька і медичного висновку про законність процедури; (3) народження або контракт не даватимуть підстав для продовження строку перебування іноземців чи отримання посвідки на проживання; (4) медичні центри зобов'язані перевіряти громадянство і документи замовників і надавати послуги сурогатного материнства лише громадянам України (за винятками, передбаченими Сімейним кодексом); (5) утворення Єдиного державного реєстру договорів сурогатного материнства; (6) перехідні положення: 9‑місячний ліміт для вже укладених договорів за участю іноземців і поява кримінальної відповідальності за порушення умов.
- Вигоди: підвищення державного контролю і верифікації, зменшення ризиків торгівлі дітьми та апатризму, кращий захист інтересів дітей в держрейстрах; орієнтація послуг на українські сім’ї; чіткіші підстави для реєстрації народжень.
- Ризики і зловживання: створює стимули для «тіньових» схем і виїзду замовників у нелегальні юрисдикції; ризик корупції при перевірці документів, доступі до реєстру та видачі висновків закладів охорони здоров’я; адміністративний тиск на клініки та їхніх співробітників.
- Втрати і побічні ефекти: значне скорочення доходів від репродуктивного туризму (клініки, супутні послуги), ускладнення реалізації прав самотніх батьків, пар без громадянства, міжнаціональних родин; можливі правові колізії з країнами, де батьки не зможуть реалізувати громадянство дитини; додаткові витрати на адміністрування реєстру й перевірки (нехай і заявлено, що за поточні кошти).
Кого це торкнеться найбільше: репродуктивні клініки, агентства, сурогатні матері, українські пари, які мають іноземного партнера, іноземні замовники, самотні батьки і ЛГБТ-пари (якщо їхній сімейний статус фактично не підпадає під винятки). Держава — виграє в інструментах контролю, але ризикує втратити податки і прозорість, якщо ринок піде в тінь.
Як і коли це запрацює на практиці: закон набирає чинності наступного дня після опублікування, але вводиться в дію разом із змінами до Кримінального кодексу. Кабмін має 3 місяці на створення реєстру і приведення НПА у відповідність; існуючі міжнародні договори діють не більше 9 місяців далі.
Оцінка — добре чи погано для суспільства? Мета законопроєкту — захист дітей і державних інтересів — правильна й суспільно важлива. Проте заходи занадто жорсткі й детальний механізм реалізації (перевірки, видача висновків, реєстр) створюють високі ризики бюрократії, корупції та витіснення ринку в незаконну площину. Без паралельних гарантій прав самотніх батьків, міжнаціональних сімей і ефективних антикорупційних механізмів реформа може завдати більше шкоди, ніж користі.
Практичні поради — що робити вже зараз: клінікам: переглянути внутрішні процедури верифікації документів, підготувати шаблони згод і документи для висновків; юридичним відділам і агенціям: проаналізувати чинні договори, підготувати план завершення чи приведення у відповідність протягом 9 місяців; парам з іноземними партнерами: консультуватися з юристом щодо громадянства і шляху реєстрації дитини; громадським організаціям: вимагати прозорих правил роботи реєстру, захисту персональних даних і антикорупційних запобіжників; державі: розробити чіткі критерії медичного висновку, механізми контролю без посередництва корупційних ризиків і забезпечити доступність процедур для осіб, чиї права можуть бути непропорційно обмежені (самотні батьки, міжнаціональні пари).
Якщо коротко — захист дітей і державної безпеки потребує регулювання. Але спосіб, яким це пропонують робити, потребує доопрацювання, щоб не порушити права людей і не штовхнути індустрію у тінь.