Це про тих, хто пішов на фронт, а потім не витримав і покинув частину — та про те, чи держава готова замість в’язниці давати шанс.
Що саме хочуть змінити і навіщо: пропонується виправити Кримінальний кодекс так, щоб для мобілізованих (не за контрактом), які брали участь у бойових діях, кримінальні справи за самовільне залишення частини могли закінчуватися звільненням від відбування покарання з випробуванням (умовним строком) за ст.75 КК. Одночасно лишаються жорсткіші санкції для тих, хто служить за контрактом. Переформульовано ст.407: розділено «базову/строкову» службу і «інші» служби, деталізовано строки самовільного залишення та підвищені покарання в умовах особливого періоду і в бойовій обстановці, але для мобілізованих, які довели участь у боях, для частини випадків передбачена можливість застосувати умовне звільнення від покарання.
Чому це робиться: з двох причин — по-перше, суспільна й політична потреба не карати жорстко людей, які вже ризикували життям у боях; по-друге, прагнення зменшити масу кримінальних проваджень і соціальної напруги навколо питання покарань мобілізованих. Автори говорять про «вирахування пом’якшувальних обставин» для тих, хто брав участь у захисті країни.
- Вигоди: 1) Менше реальних тюремних вироків для мобілізованих, які воювали — матеріальна й соціальна реабілітація захисників; 2) зниження кількості кримінальних справ і тисків на суди та пенітенціарну систему; 3) більш гуманний підхід до тих, хто «вигорає» після бойових дій; 4) сигнал держави про відмінність між мобілізованими і контрактниками (з погляду соціальної політики).
- Ризики і втрати: 1) Нерівність: контрактники залишаються під жорсткішою кримінальною відповідальністю — це може викликати відчуття несправедливості і деморалізувати частину ЗСУ; 2) Неясні критерії «брав участь у бойових діях» — хто підтверджує, які докази достатні; в реаліях це дає поліційним і військовим командирам/прокурорам важелі для вибіркового застосування; 3) Можлива зловживальність: фальсифікація службових документів, тиск на слідство для «кваліфікації» участі в боях або навпаки — відмова в її визнанні; 4) Ризик створення прецеденту, коли умовні строки стануть фактором стимулу покидати частину (особливо якщо очікувана «м’якість» від правосуддя стане відомою); 5) Побічні репутаційні та моральні витрати для армії — питання дисципліни й підзвітності командирів.
- Кого це торкнеться: переважно мобілізовані (не за контрактом) військовослужбовці, які брали участь у боях; їхні сім’ї; командири, військові юристи, суди, прокуратура. Для бізнесу — прямого впливу мало, але можливі непрямі ефекти, якщо співробітники підлягають мобілізації або звільнення з роботи через кримінальні справи.
- Адміністративні та фінансові наслідки: бюджетних витрат майже не додається (як стверджує ініціатор), але потрібно додатково оформити процедури доказування участі в боях — навантаження на суди та військово-лікарські комісії; можливі витрати на розслідування випадків фальсифікацій.
- Корупційні ризики: середньої значущості — пов’язані з верифікацією бойового досвіду (можливі підкупи, тиск, фальшування довідок), а також політичний тиск на прокуратуру чи суди щодо «милості» у резонансних справах.
Чіткий висновок з огляду на права людини: проєкт — позитивний крок у напрямку гуманізації відповідальності щодо мобілізованих, які воювали: він мінімізує ризик потрапляння ветерана в тюрму замість надання допомоги й реабілітації. Однак це не системне посилення гарантій: зберігається нерівність між контрактниками і мобілізованими, а ключове поняття «брав участь у бойових діях» лишається розмитим. Тому закон може дати реальну користь багатьом захисникам, але водночас залишає широке поле для суб’єктивних рішень та зловживань. Загалом — позитив із суттєвими застереженнями.
Що робити вже зараз (практичні поради): документуйте все: накази, журнали нарядів, бойові донесення, довідки військкомату та частини, виписки з медкарти, свідчення побратимів; зберігайте всі нагороди і посвідчення; звертайтеся до адвоката одразу при кримінальному провадженні; вимагайте чіткої процедури встановлення факту участі в боях у суді (залучення командирів, свідків, військових записів); якщо справа вже розглядається — наполягайте на застосуванні ст.75 після набрання чинності; родичам — збирати довідки про стан здоров’я та ПТСР/професійне вигорання для пом’якшення покарання. Пам’ятайте: закон набирає чинності наступного дня після опублікування, а Кабмін повинен привести акти у відповідність упродовж місяця.
Коротко: добрий намір і реальна допомога частині ветеранів, але закон потребує чітких процедур доказування, захисту від маніпуляцій і рівності підходів, бо інакше користь перетвориться на нерівне застосування права.