Коротко і чесно: держава пропонує формалізувати інститут "військового радника" при народних депутатах — наче підсилити експертизу законодавства з питань безпеки. Але порядок прикомандирування і низка норм відкривають реальні ризики для не політичної нейтральності військ, безпеки інформації та прозорості закупівель.
Що хочуть змінити і навіщо: народному депутату, який працює в комітеті з питань безпеки, дозволяють мати до двох військових радників. Депутат сам підбирає радників, отримує їхню письмову згоду і надсилає "вимогу" керівнику відповідного військового чи розвідувального органу. Керівники зобов'язані розглянути вимогу протягом 5 днів і выполнить її. Військові зберігаються на службі, час роботи зараховується до вислуги; граничне звання — полковник. Допускається участь офіцерів розвідки, прикордонників, спецзв’язку, Нацгвардії тощо, а також іноземців чи осіб без громадянства, за умови офіцерського статусу і стажу 5 років. Обґрунтування — підвищити якість законопроєктів з питання безпеки, покращити зв’язок депутатів і військових, врахувати фронтові потреби при формуванні політики.
- Вигоди (що реально може дати): швидший доступ депутатів до практичної експертизи; допомога в підготовці профільних законів; формалізація контактів між парламентом і військовими; врахування фронтових потреб у законодавстві.
- Головні ризики і втрати: 1) Політизація і підрив аполітичності збройних сил — норма робить керівників органів зобов'язаними віддати людей за "вимогою" депутата, що тисне на ланцюг командування. 2) Ризик розкриття або непрямого доступу депутатів до секретної/оперативної інформації — особливо небезпечно для розвідки і спецслужб. 3) Конфлікт інтересів і корупційні ризики — депутат сам підбирає радників, може впливати на просування, зарахування вислуги, а доступ до інформації про закупівлі може стати важелем для фаворитизму бізнес-проєктів. 4) Втрата бойової підготовки та кадрові втрати у частин — прикомандирування знімає людей із первинних завдань. 5) Безпека і перевірки — закон допускає іноземців/апатридів як радників, але не деталізує режим спецперевірок і допусків до таємниць. 6) Відсутність достатніх гарантій контролю — немає вимог щодо публічності повноважень, строків, і нагляду за діями радників у парламенті.
- Наслідки для громадян і бізнесу: для громадян — ризик послаблення демократичних запобіжників, непрозорості оборонних рішень; для МСП і великого бізнесу — підвищений ризик непрозорих рішень у держзакупівлях, неформального лобіювання та витоку інформації про контракти. Також очікувані непрямі витрати: заміна прикомандированих у підрозділах, необхідність додаткових процедур допуску та контролю.
- Ризики корупції й зловживань: високі — пряма можливість домовленостей "посада в обмін на лобіювання", вплив на кар’єру офіцерів, непрозоре використання доступу до інформації про оборонні замовлення.
- Кого торкнеться: парламентарі профільних комітетів; офіцери і співробітники ЗСУ, СБУ, розвідок, прикордонників, спецзв’язку, Нацгвардії; підприємства оборонного сектору та учасники держзакупівель; громадськість — через якість і прозорість законів про безпеку.
- Коли це запрацює на практиці: закон набирає чинності наступного дня після опублікування; Кабмін має місяць на підзаконні акти — отже технічно реалізувати все можна дуже швидко, якщо рішення приймуть.
Висновок для суспільства (з погляду прав людини): ідея залучити практиків у законодавчу роботу — логічна й корисна. Але проєкт у запропонованій редакції створює сильні ризики для політичної нейтральності силових структур, безпеки інформації та прозорості рішень. Обов'язковість виконання "вимоги" депутата і допуск іноземців без чітких гарантій спецперевірки — особливо тривожні моменти. Права громадян (прозорість, ефективний парламентський контроль, захист від зловживань) при цьому не отримують достатніх гарантій, тож позитивна користь проєкту перебуває під питанням.
Що робити вже зараз — поради простим громадянам, військовим і бізнесу: 1) депутатам і громадським організаціям — вимагати чітких правил: обмеження доступу радників до секретної інформації, обов'язкові спецперевірки, прозора публічна реєстрація повноважень і строків, правила конфлікту інтересів; 2) військовим — фіксувати свою письмову згоду, звертатися до командування та юриста перед підписанням, тримати копії документів; 3) бізнесу — контролювати прозорість процедур державних закупівель, документувати контакти з депутатами, звертатися до правоохоронних органів при підозрі на лобізм; 4) громадським активістам і журналістам — моніторити перші підзаконні акти Кабміну і вимагати публічності; 5) юристам і правозахисникам — бути готовими оскаржувати в суді або через АП інструменти, що порушують аполітичність армії та прозорість держуправління.