Емоційно: ідея звучить привабливо — більше практиків у парламенті, які розуміють фронт. Але за блиском експертизи ховаються ризики політизації силових структур і питання безпеки.
Що саме пропонують і навіщо: закон дає право народному депутату, який працює у комітетах з питань нацбезпеки і контролю за спецорганами, мати до двох військових радників із числа чинних військовослужбовців. Депутат самостійно підбирає цих радників за письмовою згодою військового, надсилає вимогу керівнику відповідного силового органу (СБУ, МО, розвідки, ДПСУ, Нацгвардія тощо) — і такий запит має розглянутися та виконуватися протягом 5 днів. Військові прикомандировуються до ВР, залишаються на службі, час роботи зараховується у вислугу, встановлено граничне звання (полковник), допускається участь іноземців і осіб без громадянства (за наявності службового статусу), виключено кількох топ-чиновників із можливості бути радниками.
Чому це роблять: офіційно — щоб підвищити якість законопроєктів в сфері оборони і розвідки, забезпечити депутатів практичними знаннями, полегшити комунікацію між парламентом і військом.
- Вигоди: можливе реальне підвищення практичності та оперативності законодавства (радники можуть підказати, як працюють процедури на передовій, що треба виправити в закупівлях чи мобілізації); кар'єрна мотивація для офіцерів, які отримають досвід у публічній політиці; швидкий доступ депутатів до фахівців.
- Ризики і втрати: сильна політизація силових органів — коли депутати самі підбирають радників, з'являється ризик кадрового лобіювання та «переплетення» інтересів; загроза витоку чи неналежного використання класифікованої інформації; тиск на командування, адже вимога депутата є обов'язковою до виконання (питання субординації й оперативної готовності підрозділів); можливе послаблення демократичного цивільного контролю, якщо активні посадовці будуть працювати одночасно з політиками; відкриті двері для впливу на закупівлі і розподіл ресурсів — зростає ризик корупції; моральні та оперативні втрати у частинах через відсутність досвідчених офіцерів у підрозділах.
- Кого це торкнеться: безпосередньо — депутати профільних комітетів, кадрові офіцери силових та розвідувальних органів (включно з прикордонниками та нацгвардійцями), керівники згаданих органів, а опосередковано — весь сектор оборонних закупівель, підрядники та громадянське суспільство, яке контролює армію.
- Наслідки для громадян: короткостроково — можливе кращe узгодження законів з реальними потребами армії; середньо- та довгостроково — ризик зниження прозорості та зростання ризиків зловживань у сфері безпеки.
- Для МСП: прямого впливу мало; але непрямо — зміни в оборонних закупівлях (відкритість або її втрата) можуть або відкрити ніші, або створити нові бар'єри, залежно від того, як використовуватимуться радники.
- Для великого бізнесу: підвищений ризик корупційного тиску при формуванні законодавчих умов для оборонних контрактів; водночас фахова аргументація радників може зробити регуляторне поле більш технічно обґрунтованим — якщо буде достатній рівень прозорості.
- Ризики корупції та зловживань: значні — прямий доступ депутатів до офіцерів без публічного конкурсу, невизначені правила доступу до службової інформації, відсутність механізмів зведення конфлікту інтересів у проєкті підвищують ризик використання посадовців у приватних чи політичних інтересах.
- Прямі та непрямі витрати: формально законопроєкт стверджує, що додаткові видатки не потрібні, але в реальності виникнуть непрямі витрати — адаптація штатних розписів, забезпечення безпеки та акредитації радників, переведення й повернення офіцерів, організація процедур допуску до секретів; потенційні втрати через ослаблення підрозділів на фронті.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування; Кабмін має підготувати підзаконні акти протягом місяця, але вже за новим правилом вимога депутата до керівника органу мусить розглядатися протягом 5 днів — отже в окремих випадках механіка прикомандирування може запуститися практично одразу, хоча практичні процедури доступу до інформації й внутрішні регламенти будуть формуватися впродовж наступного місяця.
Висновок: сам по собі задум — залучити експертність з лав військових у законопроєктну роботу — має підґрунтя і може поліпшити якість законів. Проте в нинішній формі ініціатива дає занадто широкі повноваження депутатам щодо підбору радників і недостатньо гарантує безпеку, прозорість і недопущення конфлікту інтересів. Тому для суспільства це скоріше потенційно небезпечний крок без додаткових запобіжників.
Поради — що робити вже зараз: громадським організаціям та журналістам — вимагати від комітету (під час доопрацювання) чітких процедур відбору радників, публічного реєстру радників, обмеження доступу до секретної інформації, заборони на участь у питаннях закупівель і призначеннях, обов'язкового декларування пов'язаних зрадником інтересів; Міністерству оборони та керівникам силових структур — підготувати внутрішні регламенти, гарантувати непорушність бойових завдань підрозділів при прикомандируванні, не допускати тиску на командирів; депутатам — ініціювати конкурсний прозорий відбір і механізми контролю; військовослужбовцям — уважно зважувати ризики підписання згоди. Очікуйте, що без введення цих запобіжників реальне впровадження призведе до тотального політичного впливу на кадровий склад силових структур.