Емоційно: нарешті закон помічає те, про що багато покупців говорили роками — продавець, що навмисно «замовчує» про серйозний дефект, має не ходити від відповідальності, ховаючись за технічними формулами.
Про що саме йдеться і навіщо це роблять. Пропонують доповнити статтю 230 Цивільного кодексу фразою, що умисне замовчування продавцем істотних недоліків рухомого або нерухомого майна, про які він знав при укладенні угоди, може бути підставою для визнання правочину недійсним. Мета — уніфікувати судову практику (у світлі нещодавнього рішення Верховного Суду) та посилити захист покупця від шахрайських продажів авто, квартир чи техніки.
Як це працюватиме на практиці. Формула «може бути визнано недійсним» дає суду дискрецію: покупець має довести, що продавець знав про недолік і свідомо про нього не повідомив. Це не автоматична санкція — але дає чітку підставу для позову на скасування угоди (рецесію), при цьому чинні норми про відшкодування збитків і моральної шкоди зберігаються.
- Вигоди для громадян: сильніший захист покупця від прихованих дефектів; шанс повернути гроші або добитися компенсації за істотні проблеми (особливо актуально для купівлі авто та житла).
- Ризики та втрати для громадян: збільшення судових суперечок, потреба у витратах на експертизи; покупець все одно мусить довести знання продавця — часто важко без доказів.
- Наслідки для МСП (автосалони, ріелтори, малий бізнес): вища відповідальність і ризик позовів; потрібно впроваджувати письмові розкриття інформації, страхуватися, робити попередні техогляди, оновлювати договори.
- Для великого бізнесу: серйозніший репутаційний ризик, потенційні масові позови, потреба у стандартах розкриття інформації та контролі якості; ймовірні додаткові витрати на юридичний супровід і страхування.
- Ризики корупції та зловживань: зростає роль експертних висновків — ризик підтасовування експертиз або змови між позивачем і експертом; можливі фальшиві заяви для тиску на продавця; суб'єктивна оцінка суддів також створює поле для зловживань.
- Прямі й непрямі витрати: юридичні послуги і експертизи для сторін, витрати бізнесу на підготовку документів, страхування, можливі втрати від скасованих угод; для держави — зростання навантаження на суди.
- Кого саме торкнеться: приватні продавці (особливо фізособи), автодилери, ріелтори, орендодавці, покупці автомобілів і нерухомості, банки (як кредитори при оспорюванні заставних угод).
- Коли і як норми запрацюють: після опублікування — з дня, наступного за публікацією; однак практичний ефект появиться відразу у вигляді збільшення позовів і необхідності змінити внутрішні процедури бізнесу.
Висновок. Загалом ініціатива — позитивний крок для захисту добросовісних покупців: закон робить очевидні неправомірні практики явними підставами для скасування угоди. Але ефект буде двозначним: без додаткових процесуальних гарантій та стандартів доказування це підвищить судову навантаженість, витрати сторін і ризики зловживань. Тому оцінюю як умовно корисну зміну — потрібні супутні механізми (реєстри експертів, стандарти розкриття, кращі докази).
Поради, що робити вже зараз. продавцям — документувати стан майна, робити детальний письмовий акт про відомі дефекти і підписувати розкриття; бізнесу — оновити договори, впровадити стандарти перевірки й страхування відповідальності; покупцям — не купувати «в сліпу»: вимагайте обов’язковий огляд/експертизу, фіксуйте усні обіцянки у повідомленнях, зберігайте всі докази; нотаріусам та банкам — звертати увагу на ризики при посвідченні угод і кредитуванні.