Булінг у школі 2025: захист дитини та відповідальність в Україні

Булінг у школі – це не просто сварка чи одноразова бійка, а систематичне цькування та приниження, яке може завдати дитині серйозної психологічної травми. На жаль, у 2024–2025 роках булінг залишається поширеною проблемою в освітніх закладах України – від молодших класів до закладів вищої освіти.

У цій статті ми розглянемо, що таке булінг і як його розпізнати, пояснимо права дитини-жертви булінгу і як її захистити юридично, окреслимо відповідальність за булінг в Україні для кривдників та школи, дамо покроковий алгоритм дій для батьків і поділимося порадами, як можна булінг попередити.

Що таке булінг і як його розпізнати

Булінг (цькування) – це навмисне й систематичне (повторюване) знущання однієї дитини або групи над іншою в межах колективу (класу, групи, школи тощо). Булінг може проявлятися у різних формах: психологічне цькування (образливі прізвиська, глузування, погрози, ізоляція), фізичне насильство (побиття, штовхання, пошкодження речей), економічний тиск (крадіжки, вимагання грошей) або навіть сексуальні домагання. Часто булінг відбувається з використанням електронних засобів – кібербулінг у чатах та соцмережах. Важливо розуміти, що за визначенням в українському законодавстві булінг – це дія, яка порушує права і гідність дитини та завдає шкоди її фізичному або психічному здоров’ю. Кривдником може бути не лише одноліток: учасниками булінгу бувають і старші учні, і навіть педагоги або інші дорослі в школі, якщо вони систематично принижують дитину. Водночас, для визнання ситуації булінгом, а не одноразовим конфліктом, ключовими є регулярність нападок і владний дисбаланс (коли жертва явно слабша фізично або залежить від кривдника).

Як батькам розпізнати, що дитину цькують? Є характерні ознаки булінгу, на які варто звернути увагу. Якщо ви помічаєте кілька з перелічених симптомів регулярно, велика ймовірність, що ваша дитина стала жертвою булінгу:

• Фізичні ознаки: Дитина приходить зі школи з пошкодженими речами (порваний одяг, зошити, зламана канцелярія) або з неочікуваними травмами – синцями, подряпинами, які не може чітко пояснити. Можуть зникати особисті речі чи гроші.
• Емоційний стан: Після школи виглядає пригніченою, сумною чи заплаканою, різко псується настрій. Помітні прояви тривожності, зниження самооцінки. Можливі нічні кошмари – дитина тривожно спить, відмовляється йти вранці до школи.
• Поведінка щодо школи: Не хоче йти до школи без очевидної причини, вигадує приводи залишитися вдома (“не хочу, не цікаво, погано почуваюся”). Може навмисно обирати довший або непрямий шлях зі школи, аби уникнути зустрічі з кривдниками. Також часто відмовляється брати участь у спільних шкільних заходах, гуртках, секціях – будь-де, де можуть бути агресори.
• Психосоматичні симптоми: Дитина скаржиться на головний біль, біль у животі чи нудоту особливо вранці перед школою – іноді це не хвороба, а фізичний прояв стресу від цькування. Може пропасти апетит, з’явитися різкі перепади настрою.
• Соціальна ізоляція: У дитини майже немає друзів, з класу нікого не згадує або каже, що з нею ніхто не спілкується. Однолітки не заходять у гості і не кличуть на спільні активності. Якщо раніше було коло спілкування, а тепер ні – це тривожний сигнал.

Іноді буває й зворотна ситуація – ваша дитина сама може бути кривдником. Придивіться, чи не проявляє вона агресивних рис: надмірно владна у спілкуванні, схильна командувати іншими дітьми, різко реагує на найменші зауваження, насміхається або ображає інших. Якщо дитині подобається принижувати чи бити слабших, виявляє жорстокість до однолітків – це привід серйозно поговорити і скоригувати її поведінку, можливо, за допомогою дитячого психолога. Пам’ятайте, що жодні з цих ознак не можна ігнорувати сподіваючись, що “саме мине” – булінг не зникає без втручання дорослих. Якщо ви помітили тривожні симптоми, дійте активно: спокійно поговоріть з дитиною, зверніться до педагогів, шкільного психолога, а за потреби – навіть до правоохоронців.

Окремо варто згадати про заклади вищої освіти. Булінг – це не лише дитячі “шкільні” сварки; в університетах теж трапляються випадки цькування студентів, у тому числі викладачами або між студентами-одногрупниками. На жаль, законодавча база поки що відстає: нинішнє визначення булінгу в законі формально стосується тільки осіб до 18 років. Тобто повнолітні студенти випадають з-під дії “антибулінгового” закону, і застосувати спеціальний механізм реагування до випадків у ЗВО наразі складно. Проте це не означає, що проблема ігнорується: університети впроваджують власні антибулінгові політики і внутрішні процедури (наприклад, створюють комісії з етики, служби психологічної підтримки). Освітній омбудсмен та депутати вже ініціюють зміни до законодавства, щоб охопити і дорослих учасників освітнього процесу, адже студенти теж мають право на безпечне середовище і, на жаль, бували резонансні випадки доведення студентів до відчаю через цькування в гуртожитках чи групах.

Права дитини – жертви булінгу. Юридична допомога при булінгу

Дитина, яка стала жертвою булінгу, має чітко визначені права, і завдання батьків – допомогти їх реалізувати. Згідно із законом України «Про освіту», кожен учень має право на безпечне освітнє середовище, вільне від насильства і булінгу. Практично це означає, що школа зобов’язана захистити дитину: якщо сталася ситуація цькування, керівництво закладу повинно організувати розгляд випадку, надати психологічну допомогу постраждалому та вжити заходів проти кривдника. Учень, який зазнав булінгу (або став його свідком), має право на соціально-психологічні послуги – тобто бесіди з психологом, підтримку соціального педагога тощо. Важливо: жертва булінгу не винна і не має відчувати сорому або страху захищати себе. Закон на боці дитини. Будь-які репресії проти неї за скарги на булінг неприпустимі.

Якщо дитину відкрито цькують, батьки можуть і повинні вимагати від школи повного і неупередженого розслідування випадку. Для цього достатньо подати офіційну заяву (скаргу) на ім’я директора – далі вже юридична відповідальність адміністрації школи належно відреагувати (про алгоритм дій директора – у наступному розділі). Батьки також мають право отримувати від школи інформацію про вжиті заходи, про те, яку допомогу надано постраждалій дитині або як працюють з булером. Якщо школа раптом не реагує або, гірше, адміністрація намагається замовчати проблему – у дитини і батьків все одно є захист. Можна звернутися далі: до засновника закладу освіти (для державних шкіл це місцеве управління чи департамент освіти) – він зобов’язаний розглянути скаргу на бездіяльність директора. Також завжди є можливість звернутися до освітнього омбудсмена (в Україні діє інституція освітнього омбудсмена, яка займається захистом прав здобувачів освіти). Омбудсмен має повноваження вимагати від школи пояснень і втрутитися в ситуацію, а у разі порушень – скерувати матеріали до органів влади чи поліції. Окрім того, ніхто не скасовував право постраждалого на правосуддя.

Булінг офіційно визнано правопорушенням, тож батьки можуть звернутися до поліції із заявою про притягнення кривдників до відповідальності (детальніше про це – далі). У деяких випадках, коли дитині завдано суттєвої шкоди, варто залучити і професійного юриста: наприклад, можна подати цивільний позов про відшкодування моральної шкоди сім’ї постраждалого. Такі ситуації поки рідкісні, але прецеденти вже є (суди присуджували компенсації батькам за лікування психологічної травми дитини). Якщо у вас немає можливості оплачувати адвоката, пам’ятайте про систему безоплатної правової допомоги – в кожному регіоні діють центри та бюро, де юристи консультують безкоштовно. Не зайвим буде і звернення до місцевої служби у справах дітей – якщо дитина зазнає насильства, соціальні служби можуть втрутитися, аби захистити її права. Підсумуємо: ваша дитина має право навчатися без страху.

Якщо її цькують – вимагайте дотримання цього права. Не бійтеся «підняти шум» – краще своєчасно зупинити булінг, ніж потім боротися з його наслідками. Закон і суспільство сьогодні на боці потерпілих: про проблему голосно говорять, в школах діють програми протидії булінгу, а поліція і суди все частіше карають винних. Ваше завдання як батьків – стати голосом дитини, якщо вона боїться, і довести справу до кінця.

Відповідальність за булінг в Україні: чим це загрожує кривдникам і школі

Булінг – це не просто негідна поведінка, а правопорушення, за яке передбачено покарання. У 2018 році в Україні законодавчо запровадили відповідальність за цькування, внесли зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. З’явилася спеціальна стаття 173-4 КУпАП – «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу», що визначає покарання для булерів. Розгляньмо, яку відповідальність несуть кривдники (діти чи дорослі) та навіть посадові особи закладу освіти, якщо знехтують обов’язками реагувати на булінг.

Для учнів-булерів: якщо агресору виповнилося 16 років (це вік адмінвідповідальності), його можуть оштрафувати на суму від 850 до 1700 гривень або призначити виправні роботи (громадські роботи) на строк від 20 до 40 годин. Такий же штраф або роботи отримує і будь-який дорослий, який вчинив булінг щодо дитини (наприклад, якщо педагог дозволив собі систематично принижувати учня – його дії теж підпадають під ст.173-4).

Якщо ж цькування **продовжувалося і після покарання **або відбувалося групою осіб, штраф збільшується до 1700–3400 грн (100–200 неоподатковуваних мінімумів), а громадські роботи – до 40–60 годин. Для неповнолітніх до 16 років: зрозуміло, дитина (14-15 років) сама штраф не сплачуватиме. У таких випадках відповідальність покладається на батьків або опікунів булера. Тобто штраф випишуть мамі чи татові агресора (так само в межах 850–1700 грн або 1700–3400 грн при повторному/груповому булінгу), або їх направлять на громадські роботи разом із сином/донькою. Таким чином держава стимулює батьків виховувати дітей та контролювати їхню поведінку. До слова, у судовій статистиці більшість постанов у справах про булінг – це саме штрафи батькам підлітків 14–15 років.

Для вчителів та інших дорослих: якщо булінг учинила повнолітня особа (наприклад, старшокласник 17–18 років, викладач або навіть хтось з батьків щодо дитини в школі), застосовується загальна норма – штраф 850–1700 грн або роботи 20–40 годин (чи більший штраф при обтяжливих обставинах, як було зазначено). Варто зазначити: окремо існують статті Кримінального кодексу (про побої і мордування, примушування до самогубства тощо), які можуть бути застосовані, якщо дії булера були особливо жорстокими і призвели до тяжких наслідків. Наприклад, якщо здоров’ю дитини завдано шкоди або вона зазнала сексуального насильства – це вже кримінальна відповідальність, значно суворіша за адмінштраф. Але у типових ситуаціях шкільного цькування застосовується саме адміністративна стаття про булінг. Для керівників закладів освіти: директор школи або ректор вишу несуть відповідальність не за сам факт булінгу, а за неповідомлення про випадки булінгу компетентним органам. Закон зобов’язує посадовців шкіл діяти, якщо їм стала відома інформація про цькування.

Якщо директор проігнорував заяву про булінг або намагався приховати інцидент, його можуть покарати штрафом 850–1700 грн або навіть направити на виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Це важливий сигнал для всіх освітніх управлінців: відсидітися «моя хата скраю» не вийде. Навпаки, закон вимагає, щоб школа активно протидіяла булінгу – інакше санкції. На замітку батькам: іноді школи через брак досвіду плутають булінг зі звичайним конфліктом і можуть спершу не надати значення скарзі. Але якщо ви впевнені, що ваша дитина – об’єкт систематичного цькування, стоїте на своєму. Нагадайте адміністрації про закон «Про освіту» і їхню персональну відповідальність. Керівник зобов’язаний забезпечити розгляд випадку і повідомити поліцію – інакше відповідатиме сам. Тож серйозний, аргументований тон та посилання на норми часто спрацьовують: в інтересах директора вирішити конфлікт по закону, аби не отримати протокол.

Далі розглянемо, які конкретно кроки треба зробити батькам, якщо сталося лихо і вашу дитину цькують.

Що робити, якщо дитину цькують: алгоритм дій для батьків

Дізнатися, що дитину в школі цькують, – це великий стрес для батьків. У такій ситуації важливо не розгубитися і діяти продумано. Ось покроковий алгоритм, який допоможе захистити вашу дитину і зупинити булінг.

• Спокійно поговоріть з дитиною. Перш за все, постарайтеся з’ясувати подробиці: що саме відбувається, хто ображає вашу дитину, як давно і як часто. Дуже важливо дати зрозуміти сину чи доньці, що ви на її боці, вона не винна в цій ситуації і ви разом шукатимете вихід. Будьте підтримуючими: похваліть дитину за довіру, скажіть, що сміливість розповісти – це вже половина вирішення проблеми. Не варто одразу лаяти кривдників при дитині чи, навпаки, засуджувати, що вона «сама не дає відсіч». Спокійно поясніть: ви вірите їй і зробите все, щоб їй допомогти.
• Зберіть докази та інформацію. По можливості, задокументуйте факти булінгу. Зробіть фотографії синців чи пошкоджених речей. Збережіть переписки або скріншоти, якщо було кібербулінг. Запишіть для себе, хто були свідки інцидентів – можливо, ви поговорите і з ними (або їхніми батьками) пізніше. Ведіть щоденник подій: фіксуйте дати, що сталося, хто брав участь. Ця інформація стане в пригоді як при розмові зі школою, так і якщо справа дійде до поліції чи суду.
• Повідомте класного керівника або шкільного психолога. На початковому етапі, якщо ситуація ще не надто серйозна (наприклад, вербальні образи без фізичного насильства), можна спробувати вирішити конфлікт усередині школи неформально. Зв’яжіться з класним керівником: опишіть проблему і попросіть звернути увагу на стосунки в класі. Часто вчитель може провести профілактичну бесіду з усім класом про недопустимість булінгу, поговорити окремо з кривдником – інколи цього достатньо, особливо якщо агресія тільки почалася. Також шкільний психолог може провести тренінг із дітьми про дружбу і повагу. Але! Якщо ситуація вже зайшла далеко (дитину б’ють, серйозно залякують, речі псують систематично) – переходимо одразу до наступного пункту.
• Подайте офіційну заяву директору навчального закладу. Це ключовий крок, який запускає формальну процедуру реагування на булінг. Зразок такої заяви можна знайти в інтернеті або скласти в довільній формі. Головне – адресувати її на ім’я директора, вказати суть: «Прошу розглянути факт булінгу щодо моєї дитини з боку такого-то учня/групи учнів», коротко описати події (коли, хто, що робив) і попросити вжити заходів. Подайте заяву письмово в двох екземплярах: один залишаєте в секретаря школи (вам мають поставити вхідний номер і дату на вашому примірнику), або надішліть рекомендованим листом з описом вкладення. З цього моменту школа зобов’язана діяти за законом. А саме: директор протягом доби має повідомити поліцію про отримання заяви про булінг, а також скликати комісію з розгляду випадку булінгу. До комісії входять педагогічні працівники, психолог, представники батьківського комітету, можливо, представник учнівського самоврядування – тобто група людей, яка розслідує інцидент. Вони опитують учасників, свідків, аналізують докази і роблять висновок, чи був це булінг чи інший конфлікт. За результатами комісія напрацьовує рішення – наприклад, порушнику дисципліну призначають певні виховні заходи, а до батьків можуть бути рекомендації звернутися до психолога. Увага: присутність вашої дитини (жертви) на засіданні комісії не обов’язкова – зазвичай достатньо її пояснень, наданих психологу чи класному керівнику. Не варто наражати дитину на повторну травматизацію без крайньої потреби. Комісія має діяти в інтересах дитини і конфіденційно. Якщо булінг підтвердиться – школа також зобов’язана повідомити поліцію і службу у справах дітей для подальших юридичних дій.
• Контролюйте хід розслідування в школі. Як мама чи тато, ви маєте право дізнатися у директора, яке рішення ухвалено за підсумком роботи комісії, яких заходів вжито щодо булера та як захищають вашу дитину далі. Якщо школа серйозно підійшла до питання, булера можуть поставити на внутрішній облік, залучити до з ним роботу психолога, можливо, перевести до іншого класу. Ваша дитина також має отримати психологічну підтримку від фахівців школи (за потреби). Спробуйте налагодити контакт з батьками кривдника – інколи відверта розмова “дорослих з дорослими” допомагає стримати агресора, адже жодна нормальна мама не захоче, щоб її син чи дочка стали на облік у поліції. Ціль – не помста, а безпека: поясніть, що вам не потрібен скандал, ви прагнете лише, щоб їхня дитина припинила протиправні дії. Розсудливі батьки агресора підуть назустріч – разом легше вплинути на дітей. Якщо школа не допомагає – звертайтеся до вищих інстанцій. На жаль, бувають випадки, коли адміністрація школи “заминає” проблему або сама є частиною проблеми (скажімо, якщо булінг чинить учитель чи навіть директор). Якщо ви відчули опір або байдуже ставлення – не зупиняйтесь. Зверніться до місцевого управління освіти (міський або районний відділ освіти). Напишіть скаргу, додайте копію своєї заяви до школи і опишіть, що школа не вживає заходів. Орган управління зобов’язаний провести перевірку, він має важелі впливу на директора. Паралельно поскаржтеся освітньому омбудсмену України – на сайті омбудсмена є зручна форма звернення онлайн. Омбудсмен (наразі це Сергій Горбачов) публічно та офіційно реагує на кожну обґрунтовану скаргу: може направити запит до школи, до Департаменту освіти чи навіть до поліції. Часто достатньо втручання “згори”, щоб справа зрушила. Як радить сам освітній омбудсмен: якщо керівник закладу причетний до булінгу або саботує вирішення, скаржтеся до управління освіти, департаменту чи одразу пишіть заяву до Нацполіції – закон це чітко дозволяє. Ваші звернення краще робити письмово (електронна пошта або рекомендований лист) і зберігати копії.
• Залучіть поліцію та службу у справах дітей. Власне, повідомлення до поліції мало б уже надійти від директора після вашої заяви. Але якщо цього не сталося або випадок вимагає негайного реагування (дитину сильно побили, погрожують фізичною розправою, ви боїтеся за її життя і здоров’я) – не вагайтеся самі звернутися до правоохоронців. Наберіть 102 або відвідайте відділок ювенальної превенції. Зараз в поліції є розуміння теми булінгу: ваш сигнал зафіксують і відкриють адміністративну справу за ст.173-4 КУпАП. Дільничний або інспектор ювенальної поліції опитає усіх сторін, складе протокол на кривдника (або його батьків). Далі матеріали підуть до суду, який і призначить штраф чи інше стягнення. Важливо: паралельно поліція може винести булеру офіційне попередження, провести з ним профілактичну бесіду – часто одного цього вже достатньо, щоби агресор схаменувся. Також правоохоронці можуть залучити службу у справах дітей, якщо, наприклад, кривдник сам із неблагополучної сім’ї чи ваша дитина потребує захисту. Фахівці соцслужби з’ясують, чи все гаразд вдома у обох сторін, чи не потрібна додаткова допомога (іноді булінг – сигнал про проблеми у самого булера, аж до насильства в його родині). В цілому, коли ситуація винесена на рівень поліції, школа вже не має права лишитися осторонь. Навіть якщо директор пручався, після візиту інспектора він, швидше за все, дуже швидко виконає всі вимоги (скличе комісію, проведе роботу з учнями) – бо тепер під ударом і його репутація.
• Подбайте про дитину після булінгу. Коли кризова фаза минула – кривдників покарано чи ізольовано, справу вирішено – не думайте, що на цьому все. Булінг залишає слід у дитячій душі. Обов’язково приділіть увагу психологічному відновленню вашої дитини. Якщо є можливість – зверніться до дитячого психолога або психотерапевта, навіть кілька сеансів можуть допомогти опрацювати травму. Покажіть дитині, що вона вийшла переможцем із цієї ситуації: вона не зламалася, знайшла захист і підтримку, відтепер кривдники її не зачеплять. Підтримуйте її впевненість у собі, залучайте до нових колективів (спортивна секція, гурток), де вона зможе зміцнити комунікативні навички і знайти друзів. Головне – дати відчути, що життя продовжується, навколо багато добрих людей, і той жахливий епізод – вже позаду.

Алгоритм виглядає доволі розлогим, але на практиці кроки часто йдуть паралельно. Наприклад, пишучи заяву до школи, ви можете одночасно порадитися з поліцією чи омбудсменом. Не бійтеся бюрократії: нині в Україні створена досить зрозуміла система протидії булінгу, і якщо ви будете наполегливими, вона спрацює. Вже чимало батьків успішно пройшли цей шлях і домоглися справедливості – зупинили знущання, а булери понесли заслужене покарання.

Висновок. Булінг – це виклик, з яким доводиться стикатися багатьом українським сім’ям. Але сьогодні, на щастя, про цей виклик відкрито говорять, йому протистоять на державному і суспільному рівні. Батькам важливо бути уважними до своїх дітей, знати тривожні ознаки, знати що робити, якщо дитину цькують, і не боятися захищати права своїх дітей. Закон на вашому боці, є конкретні механізми – від шкільних комісій до поліції і суду – які працюють. Головне – не мовчати. Дайте зрозуміти дитині, що вона не одна, що ви завжди готові прийти на допомогу. Так ви не лише подолаєте окремо взятий булінг, а й навчите своє чадо важливому уроку: світ не без добрих людей, справедливість є, і за неї варто боротися.