Це не просто кадрове питання — це боротьба за те, хто контролюватиме державні витрати. Від складності й неупередженості цього відбору залежить рівень аудиту публічних коштів у найближчі роки.
Що пропонують зробити і навіщо. Постанова пропонує створити дорадчу групу експертів (ДГЕ) із 6 осіб для попереднього відбору кандидатів на посади членів Рахункової палати. Склад: 3 міжнародні/іноземні експерти (затверджені Кабміном) та 3 особи, визначені за підсумками рейтингового голосування, запропоновані депутатськими фракціями/групами. Мета — організувати конкурс і дати експертну оцінку кандидатам перед офіційним призначенням.
Чому це роблять. Офіційно — підвищити професійність відбору, залучити міжнародний досвід у реформуванні інституції фінансового контролю, пришвидшити заповнення вакантних посад у Рахунковій палаті. Практично — це спосіб поєднати зовнішню експертизу з внутрішніми політичними домовленостями.
- Вигоди: 1) Наявність трьох міжнародних експертів підвищує шанси на професійну методологію відбору і міжнародну легітимність; 2) ДГЕ може сформувати якісний «пул» кандидатів, що позитивно вплине на аудит публічних фінансів; 3) можливість фінансування через міжнародну технічну допомогу зменшує навантаження на держбюджет.
- Ризики та втрати: 1) Сильна політична складова у доборі внутрішніх трьох членів — запропоновані кандидатури містять народного депутата та помічників депутатів, що може створювати конфлікт сумісності та сумніви у незалежності ДГЕ; 2) Якщо до ДГЕ потраплять політично залежні особи, висновки групи ризикують стати фасадом для призначення вже узгоджених кандидатів; 3) відсутність повної публічності щодо документів кандидатів (персональні дані й інформація з обмеженим доступом) послаблює громадський контроль; 4) політичні провали й повторні голосування затримують оновлення Рахункової палати — це прямо підвищує ризики неефективного витрачання публічних коштів; 5) для бізнесу — залежно від того, наскільки незалежним буде склад РП, зміниться інтенсивність і прогнозованість перевірок публічних замовлень (ризик непрогнозованих аудитів при політизованому контролі).
- Корупційні ризики та непрямі витрати: 1) партизація ДГЕ дає можливість «заштовхнути» лояльних кандидатів у ключову інституцію контролю; 2) затримки у формуванні РП — втрачені можливості вчасного виявлення і виправлення зловживань, що має прямі бюджетні наслідки; 3) репутаційні втрати перед міжнародними донорами, якщо відбір сприймуть як політичний.
Короткий висновок з огляду на права людини (інституційні права суспільства): формування ДГЕ з міжнародними експертами — це позитивний елемент, але він не нейтралізує головного ризику: політизації відбору. Якщо внутрішні три місця займатимуть особи зі зв’язками з фракціями, незалежність майбутньої Рахункової палати та її здатність захищати публічні інтереси і фінансову прозорість опиняться під загрозою. Для громадян це означає: або більш якісний аудит і відновлення контролю за бюджетом, або імітація контролю при збереженні корупційних ризиків — результат залежатиме від реального складу ДГЕ і прозорості процедури.
Що робити вже зараз (поради для громадян, журналістів, бізнесу та антикорупційних організацій): 1) вимагати публічного оприлюднення повних біографій, декларацій і підтверджень відсутності сумісності/конфлікту інтересів у всіх кандидатів; 2) перевіряти відповідність кандидатів критеріям закону (зокрема, чи не є кандидат особою, уповноваженою виконувати функції держслужби — що має виключати її з ДГЕ); 3) документувати та публічно фіксувати всі етапи голосування у Верховній Раді; 4) звертатися до суду для оскарження призначення в разі встановленої невідповідності вимогам закону; 5) залучати міжнародних партнерів і донорів до моніторингу процесу відбору та фінансового забезпечення діяльності ДГЕ; 6) стежити за тим, щоб робота ДГЕ проводилась максимально публічно, із відкритими співбесідами і можливістю громадського обговорення кандидатів.
Підсумок: проєкт має потенціал підвищити якість відбору завдяки міжнародним експертам, але без жорстких гарантій прозорості й безпеки від політичного впливу ризикуємо отримати контрольовану інституцію замість незалежного органу фінансового нагляду.