Ви купуєте з-за кордону через маркетплейс або міжнародну пошту? Це важливо. Цей проєкт змінює правила ПДВ для товарів, що приходять в Україну поштою чи експрес-відправленнями — і не лише для великих гравців, а для кожного покупця і онлайн-платформи.
Що хочуть змінити і навіщо
Коротко: податок на додану вартість (ПДВ) на дистанційні продажі (товари, куплені через електронний інтерфейс — маркетплейс, сайт, API тощо) встановлюється за правилами, що їх обиратиме та застосовуватиме «підприємство електронного інтерфейсу». ПДВ стягується з операцій дистанційного продажу товарів вартістю до 150 євро. Для приватних посилок без оплати від фізичної особи до фізичної особи передбачене звільнення від ПДВ до 45 євро (умови — некомерційний характер). Підприємство електронного інтерфейсу (платформа) визнають відповідальним платником і платником податку; якщо платформа — нерезидент, відповідальність може бути покладена на її українського посередника. Платіж ПДВ має зараховуватися до спеціального фонду держбюджету і бути спрямований на потреби ЗСУ. Запроваджується нова звітність, строки сплати і вимога забезпечення сплати митних платежів (гарантії) від платформи або її посередника. Також платформи не матимуть податкового кредиту і не складатимуть податкових накладних/декларацій за цими операціями.
Вигоди / ризики / втрати
- Вигоди: вирівнювання умов конкуренції між внутрішніми і зовнішніми продавцями; додаткові надходження до бюджету (уряд очікує ~10 млрд грн/рік); чіткі ролі для маркетплейсів — зрозумілі адміністрування і можливість тримати відповідальність на платформі, а не на кінцевому операторі пошти; окрема цільова стаття доходів для ЗСУ (за задумом).
- Ризики для громадян-покупців: ймовірне підвищення цін на товари через перенесення ПДВ у ціну; затримки на митниці через додаткові перевірки і надання гарантій; ризик подвійного стягнення при некоректній координації між платформою та митницею; складні правила курсоутворення (NBU/ЄЦБ) — неочікувані суми до сплати.
- Ризики для МСП і великих продавців/платформ: значні адміністративні витрати на реєстрацію, звітність та вимогу гарантій; якщо платформа — нерезидент, зобов’язання лягають на українського посередника, що створює ризик банкрутства/відходу ринку для посередників; невизначеність щодо взаємного відшкодування (податкового кредиту немає) — втрата можливості зменшити ПДВ у своїй ланцюжку.
- Корупційні ризики та зловживання: більш широкі повноваження митниці і контролюючих органів щодо низькоцінних відправлень збільшують поле для маніпуляцій з оцінкою вартості, затримок і вимагання гарантій/платежів; складні правила визначення «дистанційного продажу» і «не комерційного характеру» дають можливість вибіркового застосування.
- Прямі та непрямі витрати: для бізнесу — впровадження ІТ, додаткові бухгалтерські процедури, гарантовані ліміти; для громадян — потенційне подорожчання та довші терміни доставки; для держави — витрати на адміністрування, але й додаткові доходи.
Кого торкнеться
1) покупці з України, що замовляють товари через іноземні інтернет-магазини та маркетплейси; 2) маркетплейси, платформи та агрегатори (резиденти й нерезиденти); 3) українські посередники/ФОПи, яких нерезидентні платформи можуть уповноважити; 4) оператори пошти та експрес-перевізники (нові правила вплинуть на взаємодію з платформами); 5) імпортери несупроводжуваного багажу й туристи (положення щодо багажу у проєкті також внесені).
Коли і як це запрацює на практиці
Закон набирає чинності з дня, наступного за публікацією, але положення про митні процедури та окремі статті запрацюють не раніше 1 липня 2027 року і після рішення Кабміну про можливість запровадження правил — Кабмін має ще 6 місяців на підзаконні акти. Тому практична реалізація потребує синхронізації з Митним кодексом, нових реєстрів, форм звітності, механізмів гарантування та ІТ‑інтеграцій між платформами, митницею і податківцями.
Чіткий висновок для суспільства з огляду на права людини
Цей проєкт — податково‑адміністративна реформа, що має обґрунтовану мету (узгодження з європейськими підходами, збільшення надходжень). Але в практиці він підвищує контроль держави над крихітними і приватними потоками товарів, створює нові адміністративні бар’єри та ризики для покупців і малих бізнесів. Захист базових прав (право на власність і доступ до товарів) внаслідок збільшеного митного контролю і можливих затримок може опинитися під тиском. Особливо уразливі українські споживачі, ФОПи‑посередники та малі продавці, яким ляжуть додаткові витрати й юридична невизначеність.
Поради — що робити вже зараз
Для громадян: зберігайте чеки й листування з продавцем/платформою; перед замовленням дивіться умови доставки й чи платформа задекларувала відповідальність за ПДВ; будьте готові до можливого підвищення ціни або додаткових митних платежів.
Для МСП і платформ: готуйтеся: перегляньте договори з постачальниками й клієнтами, визначте, хто буде платити податок; плануйте ІТ‑інтеграцію для нових звітів і механізмів гарантування; проконсультуйтеся з податковими радниками; якщо ви нерезидент — оцініть ризики покладання обов’язків на українського посередника.
Юридичні дії: фіксуйте комерційні факти (договори, платежі, відправлення), контролюйте курсові різниці і дати надходження коштів (дата виникнення зобов’язань важлива для перерахунку у національну валюту). Плануйте звернення до адвоката/бухгалтера для розробки стратегії мінімізації ризиків і оскарження можливих зловживань контролюючих органів.
У підсумку: закон має економічний сенс і відповідає європейській логіці оподаткування дистанційної торгівлі, але практична реалізація потребує жорстких гарантій для громадян і бізнесу від свавілля контролюючих органів, прозорих правил застосування звільнень і чіткої бюджетної бази для цільового перерахування коштів — інакше ризики для прав і витрат суспільства будуть перевищувати вигоди.