Ось що вражає одразу: держава хоче перекласти відповідальність за сплату ПДВ з імпортних невеликих покупок на електронні інтерфейси (маркетплейси, шлюзи), обкласти дистанційні продажі товарів до еквівалента €150 ставкою 20% і направити ці надходження на спеціальний фонд для потреб Збройних Сил.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Законопроєкт вводить визначення «дистанційний продаж товарів», «підприємство електронного інтерфейсу», «посередник» та «правила дистанційного продажу». Головні механізми:
- Платником ПДВ за дистанційні продажі (товари до еквівалента €150) визначається підприємство електронного інтерфейсу (тобто маркетплейс/платформа). Якщо платформа — нерезидент, відповідальним також може бути її український посередник.
- База оподаткування — сумарна фактурна вартість товарів; ставка 20%. Дата нарахування податкового зобов’язання — дата отримання коштів від покупця (тобто при оплаті).
- Звільнення від ПДВ: посилки між приватними особами без оплати до €45 — без ПДВ (за умов, що це не комерційні поставки); також окремі звільнення для несупроводжуваного багажу до €150 та звільнення для товарів оборонного призначення за окремим порядком.
- Вводиться обов’язкова реєстрація/облік осіб, відповідальних за нарахування і сплату ПДВ, звітування щомісяця і сплата податку протягом 10 календарних днів після звіту. Платіж може прийматись у грн або в дол./євро за правилами, визначеними у тексті.
- Надходження від цього ПДВ зараховуються до спеціального фонду Держбюджету і спрямовуються на потреби ЗСУ (з оглядом на зауваження експертів — це предмет бюджетного законотворення й потребує синхронізації з Бюджетним кодексом).
Коли запрацює на практиці. Проєкт передбачає перехідні положення: ключові норми щодо митних процедур і статей 191/191-1 набирають чинності після технічного забезпечення (45 днів після рішення Кабміну про готовність) але не раніше 1 липня 2027 року; Кабмін отримує 6 місяців на підготовку нормативів і систем обліку.
- Вигоди: державна скарбниця — додаткові надходження (у супровідних документах оцінюють близько 10 млрд грн/рік); вирівнювання конкурентних умов між місцевими продавцями та іноземними продавцями/маркетплейсами; формалізація операцій, менше «тіньових» схем через поштові відправлення; можливість цілевого фінансування оборони.
- Ризики та втрати: підвищення кінцевої ціни для покупця (ПДВ + адміністративна націнка платформи); значні витрати на імплементацію для платформ і поштових/експрес-перевізників (інтеграція звітності, гарантійні механізми, зміни в чекінгу платежів); ризик перенесення торгів у канали без оформлення (особисті передачі, «сервіси обходу»); потенційні колізії між митним і податковим визначенням дати/курсу валюти; корупційні ризики при застосуванні звільнень та при наданні/визнанні забезпечень сплати митних платежів; додаткові витрати на адміністрування — облік, ІТ, митні перевірки, навчання персоналу.
- Кого зачіпає найбільше: великі міжнародні маркетплейси (зобов’язані або призначити посередника, або самостійно сплачувати ПДВ), українські посередники/агенти — підвищення відповідальності; МСП, що продають через платформи — можливе спрощення конкуренції, але залежність від нових механік виставлення цін; споживачі — зростання цін і складніша логістика повернень/обміну; оператори поштового зв’язку і експрес-перевізники — нові процедури взаємодії з митницею й платформами.
Оцінка: добре чи погано для суспільства? У балансі — змішаний результат. З одного боку, дія спрямована на відновлення фіскальної справедливості (українські продавці не мають програшу перед іноземними) і дає бюджетний ресурс для критичних потреб. З іншого боку, швидке та незграбне впровадження без відпрацьованих технічних процедур підвищить транзакційні витрати, може підштовхнути частину торгів у неформал, створить ризики подвійного оподаткування або невизначеності курсових конвертацій, а також потребуватиме значних ресурсів для адміністрування.
Практичні поради — що робити вже зараз.
Для громадян: перед покупкою уважно перевіряйте, хто виставляє рахунок (продавець чи платформа), дивіться остаточну ціну з урахуванням ПДВ, і за можливості обирайте місцеві альтернативи або продавців з прозорим оформленням.
Для малих і середніх продавців: перегляньте контракти з маркетплейсами (хто несе ПДВ та відповідальність), підготуйте систему ціноутворення, оцініть вплив на маржу і логістику; продумайте, чи вигідніше продавати через власний сайт на внутрішньому ринку.
Для великих платформ та іноземних продавців: вирішіть питання статусу (реєстрація в Україні або призначення українського посередника), готуйте ІТ‑інтеграцію для звітності і нарахувань, закладайте механізми гарантій/забезпечень; лобіюйте чіткі правила конвертації валют і прості процедури для повернень.
Для державних органів та парламенту: наполягайте на синхронізації змін із Бюджетним кодексом, вимагайте чітких критеріїв звільнень (щоб виключити «маски-шопінг» приватних відправлень як комерції), прозорих правил формування спецфонду та детального плану адміністративних витрат.
І ще раз: готуйтесь до змін технічно і комунікаційно — підготуйте ціни, договори, ІТ‑системи і пояснення покупцям.