Коротко і чесно: держава пропонує дозволити приватизацію державного житлового фонду, який раніше не підлягав приватизації через аварійний стан, якщо ця аварійність — наслідок бойових дій РФ і є офіційний акт обстеження. Одночасно закон чіткіше прописує заборону приватизації для житла на тимчасово окупованих територіях.
Що конкретно хочуть змінити і навіщо
Суть зміни — у частині другої ст.2 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду»: зараз квартири/будинки, що «перебувають в аварійному стані», не підлягають приватизації. Проєкт виключає з цього загального правила випадки, коли аварійний стан спричинений бойовими діями, терористичними актами або диверсіями РФ (починаючи з 24.02.2022) і щодо об'єкта є звіт/акт обстеження. Мета — дозволити наймачам (зокрема внутрішньо переміщеним особам), які проживали в неприватизованому держжитлі, оформлювати право власності/отримувати компенсації за знищене або пошкоджене житло.
Паралельно закон уточнює, що квартири/будинки на територіях, які тимчасово окуповані й включені до офіційного переліку, не підлягають приватизації — це, по суті, технічне додавання для правової ясності.
- Вигоди: спрощує шлях до компенсації і відновлення житла для людей, які втратили житло внаслідок війни; дозволяє формалізувати право власності там, де раніше через статус аварійності приватизація була заборонена; може пришвидшити повернення майна під відновлення або отримання компенсації.
- Реальні ризики і втрати: право приватизації прив’язане лише до наявності «звіт/акту обстеження» — що створює ризики фальсифікацій або адміністративних помилок; відсутні у проєкті жорсткі гарантії від подвійної компенсації, від незаконного перепродажу чи захоплення державного житла; місцева громада може втратити контроль над держактивом (соціальне житло), що підвищує тиск на бюджет на опіку та відновлення інфраструктури; процедура не описує чітко, як захищати наймачів, які не бажають приватизації.
- Наслідки для бізнесу: для малого і середнього бізнесу прямого впливу небагато (це житло, не комерційні площі), але можливі побічні ефекти — зміни правового статусу великого числа об’єктів можуть вплинути на ринок нерухомості в постраждалих регіонах; ризик корупційних схем при масовому перетворенні держжитла на приватне — можливі зловживання при оформленні актів обстеження або при передачі прав на відбудову/ремонт.
- Ризики корупції: високі, якщо не встановити прозорий механізм прийняття актів обстеження, публічну верифікацію, доступ громадськості та право оскарження; можливе зловживання на рівні місцевих чиновників, експертів і підрядників.
- Хто постраждає/виграє: виграють постраждалі громадяни і внутрішньо переміщені особи, які мають акт пошкодження і прагнуть компенсації; ризики — для тих громад, які втратять держжитло як резерв соціального фонду, а також для людей у разі фальшування актів і незаконних передач прав.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після опублікування. Кабмін і міністерства мають за 3 місяці привести підзаконні акти у відповідність — отже, практична реалізація почнеться через ці три місяці і залежатиме від якості нових процедур (технічна інвентаризація, порядок прийняття актів, реєстрація у відповідних реєстрах).
Висновок для суспільства (з позиції прав людини)
Ідея — допомогти тим, хто втратив житло через війну — загалом правомірна і потрібна. Але в проєкті немає достатньо жорстких процесуальних гарантій проти зловживань: критерій «є акт обстеження» сам по собі може стати формальною підставою для масового і неконтрольованого переводу державного житла в приватні руки. Для захисту прав людини (право на житло, рівність, захист від свавілля) потрібно доповнити норму обов'язковими механізмами — публічний реєстр актів обстеження, прозора експертиза з участю незалежних фахівців, право мешканців і громад оскаржувати рішення, санкції за фальсифікацію.
Що робити вже зараз (поради)
1) Громадянам, у кого житло пошкоджено: зберігайте всю документальну і фотофіксацію пошкоджень; вимагайте офіційний акт/звіт обстеження і копію до реєстру; звертайтеся за юридичною допомогою при оформленні документів і компенсацій. 2) Місцевим органам: готуйте прозорі процедури обстеження, публікуйте акти, запровадьте незалежну експертизу, щоб уникнути корупційних схем. 3) Громадським організаціям та адвокатам: моніторьте публічні реєстри і допомагайте громадянам оскаржувати сумнівні рішення. 4) Народним депутатам і розробникам: доповнити проєкт чіткими антикорупційними і процесуальними гарантіями (публічність актів, строки оскарження, відповідальність за фальсифікацію, механізм недопущення подвійної компенсації).