Емоційно: здається, держава обіцяє нарешті «запустити» приватизацію — але одночасно дає собі купу нових інструментів, які можуть перетворитися на ринок для своїх людей. Це треба розуміти просто й чітко.
Про що держава хоче змінити і навіщо. Коротко: створюється спеціалізований фонд приватизації, який наповнюватиметься платою від покупця (5% ціни продажу, з верхньою межею — еквівалент 1000 мінімальних зарплат на 1 січня поточного року). Фонд покликаний фінансувати підготовку об’єктів і винагороди працівників Фонду держмайна. Закон дає Фонду право залучати й укладати договори з «уповноваженою особою» — юридичною особою, що повністю належить державі й перебуває в сфері управління Фонду, яка може виконувати комплекс заходів з підготовки об’єкта (аудит, техдокументація, маркетинг, реєстрація прав, навіть тимчасове управління). Фонд також отримує більше повноважень щодо моніторингу нерухомості, може вносити зміни до реєстру (якщо інші суб’єкти не передали об’єкт протягом 20 робочих днів), а строки проведення аукціону для великої приватизації подовжують до 120 днів. Працівникам Фонду дозволяють виплачувати винагороди (до 100% посадового окладу) за рахунок спеціалізованого фонду.
- Вигоди: (1) додаткове фінансування інституційного розвитку Фонду — менш залежний від оперативного держбюджету; (2) централізація підготовки об’єктів може скоротити час і покращити якість маркетингу при добросовісній конкуренції; (3) закон формально упорядковує механізм залучення підрядника для підготовки приватизації; (4) можливість усунення формальних недоліків у заявках знижує технічні дискваліфікації учасників.
- Ризики і втрати: (1) суттєве зростання корупційних ризиків — «уповноважена особа» (юрособа під контролем держави) може стати каналом для розподілу підрядів і бюджетних коштів між пов’язаними структурами; (2) створення спеціалізованого фонду, що витрачає кошти без прямих процедур бюджетного конкурсу, підсилює ризик непрозорого використання (особливо на виплати винагород); (3) плата 5% на користь фонду або уповноваженої особи — реальний додатковий транзакційний витрат для покупця, що зменшить інтерес інвесторів, особливо до малих об’єктів і МСП; (4) верхня межа плати (1000 мінзарплат) формально захищає від необмеженого відсотка, але ця межа може бути астрономічною і зробити купівлю недоцільною для багатьох; (5) механізм внесення змін до реєстру за 20 робочих днів при непередачі створює «юридичний запис» без фактичної передачі документації — ризик судових спорів і претензій від працівників/кредиторів; (6) передача функцій управління корпоративними правами держави госптовариству (100% держвласності) концентрує повноваження й ускладнює контроль сторонніх органів; (7) збільшення граничного строку до аукціону (120 днів) може відкривати період для лобіювання або ринкових маніпуляцій.
- Кого й коли торкнеться — коротко: покупці (МСП і великі інвестори) — платитимуть додатково 5% або будуть відштовхнуті високою умовною межею; поточні уповноважені органи управління держпідприємствами — ризик втрати контрольних повноважень; Фонд держмайна — отримує інструменти та фінансування, але разом з тим — підвищену відповідальність; громадяни/платники податків — непряма втрата через потенційні непрозорі витрати фонду; корупційні групи — можливість отримати нові канали. Норми набирають чинності з дня, наступного за опублікуванням; Кабмін має 6 місяців на підзаконні акти; окремі механізми (реєстр за 20 робочих днів, оплата підготовки переможцем у строк 20 робочих днів) запрацюють одразу для нових процедур.
Чіткий висновок. Ініціатива містить здорову мету — зробити приватизацію більш системною, забезпечити фінансування підготовки об’єктів і мотивувати Фонд. Але інструменти, які пропонуються, створюють великий простір для зловживань і непрозорих розподілів: держава фактично створює власну «підрядну» структуру для підготовки продажів і дає їй джерело фінансування поза звичною бюджетною процедурою. Якщо не ввести жорсткі правила конкуренції для уповноваженої особи, публічного контролю за витратами фонду і прозорих процедур відбору підрядників — зміни швидше посилять ризики корупції та відлякають більшість іноземних і малих покупців, ніж значно підвищать надходження до бюджету.
Поради — що робити вже зараз. (1) Якщо ви інвестор або плануєте брати участь у приватизації — закладайте в бізнес-план додаткові 5% від очікуваної ціни (або більше, якщо верхня межа спрацює) та ретельно перевіряйте, хто є «уповноваженою особою» і які в неї активи/контракти. (2) МСП: об’єднуйтеся у консорціуми, щоб розподілити ризик плати за підготовку та зробити пропозиції конкурентоспроможними. (3) Громадським організаціям і журналістам: вимагайте публічної деталізації витрат спеціалізованого фонду та публічних конкурсів на підрядні роботи. (4) Для органів місцевої влади: приводьте в порядок документацію й борги підприємств, щоб уникнути «автоматичної» передачі в управління Фонду. (5) Юридична стратегія: готуйтеся оперативно оскаржувати сумнівні реєстраційні зміни або передачі документів — строки короткі, треба діяти швидко.
Переглянути ризики й можливості зараз — означає не чекати, поки нові механізми стануть звичкою.