Коротко й відверто: держава хоче офіційно визнати і захистити людей, які безпосередньо працювали або служили на територіях активних бойових дій з 24.02.2022 — від медиків і комунальників до працівників цифрової інфраструктури. Це — не лише пам’ять чи медаль: закон пропонує матеріальні, податкові, страхові, житлові та безпекові гарантії, але одночасно відкриває практичні ризики (реєстр, бюджетне навантаження, можливість зловживань).
Що саме держава прагне змінити і навіщо
Ідея проста: створити один універсальний статус «учасник забезпечення життєдіяльності на територіях активних бойових дій», який підтверджує факт фактичної та особистої роботи на таких територіях (мінімум — сумарно 6 місяців). Статус дає право на:
— спеціальний контрактний режим і вахтову організацію праці; обов’язкові та додаткові надбавки; формування окремих фондів оплати та заохочень; гарантії незменшення зарплати при застосуванні пільг;
— обов’язкове страхування життя, здоров’я і ризику тривалої втрати працездатності за рахунок роботодавця/держави;
— фонд житла та право тимчасового користування службовим/гуртожитковим житлом на строк виконання функцій або контракту (з обмеженнями щодо приватизації та відчуження);
— постконтрактний захист: медогляд, психологічна підтримка, реабілітація, гарантії збереження місця роботи та захист від необґрунтованого звільнення;
— податкова пільга: спеціальний режим оподаткування доходів (за період дії воєнного стану і 5 років після його припинення у проєкті);
— реєстр осіб із відповідним посвідченням та механізми видачі/скасування статусу (КМУ має визначити порядок).
- Вигоди для громадян: офіційне визнання внеску, підвищені гарантії оплати праці, страхове покриття, реальні заходи безпеки й евакуації, доступ до тимчасового житла, постконтрактна реабілітація і захист від незаконного звільнення. Закріплено, що скорочення зарплати чи покладення витрат на страхування на працівника забороняється.
- Втрати / витрати для громадян і платників: частина гарантій фінансується з бюджетів та роботодавців — це може означати повільні виплати, обмеження в часі або вимогу підтвердження документами. Статус підтверджує факт, але не дає автоматичних ретроактивних перерахунків виплат за минулі роки.
- Наслідки для МСП та великого бізнесу: приватні роботодавці мають формувати окремі фонди оплати праці і заохочень, забезпечувати страхування і евакуацію — все це додаткові витрати. Для малих підприємств це може бути важким тягарем; великі компанії матимуть адміністративну роботу з оформленням контрактів і звітності.
- Ризики корупції та зловживань: право видачі статусу і ведення реєстру створює можливість для неправомірних рішень (штучне включення/виключення осіб, використання статусу для «закриття» компенсаторних виплат). Є санкції за безпідставні відмови, але механізми контролю і моніторингу реалізації будуть ключовими.
- Приватність і безпека: реєстр міститиме дані про місця перебування і характер функцій — це дуже чутлива інформація. Закон обіцяє невідкриття відомостей, що можуть розкрити такі дані, але ризик витоку або несанкціонованого доступу високий. Це пряма загроза для життя та безпеки людей і об’єктів інфраструктури, якщо захист реєстру буде недостатнім.
- Хто постраждає / кого торкнеться: медики, комунальники, працівники енергетики, транспорту, зв’язку, держслужбовці, працівники критичної інфраструктури та цифрових систем — ті, хто працював/працює безпосередньо в зонах бойових дій. А також їхні роботодавці і місцеві бюджети.
- Коли і як це запрацює: закон набирає чинності після опублікування, але вводиться в дію через 6 місяців; Кабмін має у 3 місяці розробити велику купу підзаконних актів (порядок реєстру, типова форма контракту, норми страхування, розміри надбавок і т.ін.). Отже, конкретна реалізація залежить від швидкості й якості підзаконної роботи — й існує ризик затримок або невизначеності на практиці.
Узагальнений висновок з погляду прав людини
Проєкт містить значні позитиви для захисту людей, які виконували небезпечну роботу: матеріальні гарантії, заборони на перекладання витрат на працівника, механізми безпеки, страхування та постконтрактної підтримки. Це — реальний крок до соціального визнання й захисту таких осіб.
Водночас у ключових аспектах ризики залишаються: по‑перше, реєстр і посвідчення несуть реальну загрозу приватності та безпеці — дані про місцезнаходження і функції можуть стати мішенню; по‑друге, велика кількість норм делегована Кабміну, що створює «вузькі місця» для повільного або неякісного впровадження; по‑третє, фінансове навантаження на роботодавців і бюджети може призвести до селективного застосування гарантій або затримок платежів; по‑четверте, незрозуміла практика контролю і оскарження рішень про надання/скасування статусу може породити зловживання.
Отже: це помітне посилення захисту, але не без істотних ризиків. Публічна оцінка: +35 (значні позитиви, але реальні загрози приватності і ризики реалізації лишаються).
Практичні поради — що робити вже зараз
1) Документуйте перебування: копії наказів, табелі, графіки вахт, довідки від військових адміністрацій, скріншоти з електронних реєстрів, акти виконаних робіт. Наявність сукупності доказів захищає від формальних відмов.
2) Зберігайте дублікати й відомості в кількох місцях — локально й у хмарі (з шифруванням). Це важливо при втраті архівів через бойові дії.
3) Пильнуйте записи в Реєстрі: після отримання статусу перевірте правильність зазначених періодів і функцій; негайно оскаржуйте неточності через адміністративний або судовий порядок.
4) Вимагайте від роботодавця контракту з чіткими умовами (оплата, страхування, евакуація, забезпечення засобами захисту, порядок користування майном) — і не підписуйте ризикованих формулювань про «безумовну відповідальність».
5) Якщо ви підприємство або МСП — оцінюйте додаткові витрати та готуйте колективні договори/положення про оплату праці; за можливості зверніться по консультацію до юриста/профспілки; вимагайте від держави чітких мінімальних нормативів і компенсацій для бюджетних навантажень.
6) Громадянське суспільство і профспілки повинні вимагати від Кабміну: чітких гарантій щодо захисту персональних даних у Реєстрі, обмеженого кола доступу, кримінальної/адміністративної відповідальності за витік та прозорих процедур оскарження рішень про статус.
7) Якщо вам відмовили — фіксуйте підстави відмови, звертайтеся за правовою допомогою та оскаржуйте: закон містить заборони на безпідставні відмови і передбачає відповідальність за порушення.
Висновок для суспільства: закон — це крок уперед у визнанні і захисті людей, які ризикували життям заради базових послуг і держави. Але захист їхніх прав і безпеки багато в чому залежатиме від того, наскільки ретельно будуть прописані і впроваджені підзаконні акти (особливо щодо реєстру, захисту даних і фінансування). Тому громадська увага, адвокатська підтримка і вимога прозорості при реалізації цього акта — обов’язкові.