Нарешті — спроба покласти край «шаблонним» претензіям податкових органів за відсутність залишків незавершеного виробництва. Ця ініціатива прямо зафіксує, що брак показників по незавершеному виробництву на кінець року не дає податковикам підстави відмовити в податковому кредиті або визнати діяльність «поза межами» господарської діяльності.
Що саме держава хоче змінити і навіщо. Пропонують доповнити п.198.5 ПКУ абзацом, який забороняє автоматичне використання відсутності залишків незавершеного виробництва як підстави для: 1) відмови платнику у формуванні VAT-податкового кредиту; 2) висновку про здійснення операцій поза межами господарської діяльності. Ціль — реалізувати практику Верховного Суду, зменшити формальні підстави для донарахувань та підвищити правову передбачуваність для платників ПДВ.
Чому це роблять і якими будуть практичні наслідки. Податкові органи в практиці інколи використовували відсутність WIP (незавершеного виробництва) як «шаблонний» індикатор нереальності операцій і підставу для відмов у податковому кредиті. Закріплення заборони на таке тлумачення дає платникам додатковий захист: якщо є інші документи (рахунки, ПН, митні декларації, первинка, ділова мета), право на податковий кредит має бути реалізоване незалежно від залишків WIP у бухгалтерії. Для податківців — втрата одного простого індикатора, отже перевірки стануть більш доказовими, глибокими, можливо тривалішими.
- Вигоди: підвищення правової певності платників ПДВ; менше формальних відмов заради технічних показників; особливо корисно для МСП і сезонних виробників з нестабільними WIP; зниження ризику однотипних судових спорів.
- Ризики та втрати: послаблення одного з оперативних індикаторів для контролю — потенційний ризик зростання зловживань (реєстрація «порожніх» ПН без фактичного виробництва); можливе зниження надходжень ПДВ у короткостроковій перспективі; податкові перевірки можуть стати більш трудомісткими і дорожчими.
- Кого торкнеться: найбільше — виробничі підприємства, де велика частка незавершеного виробництва; також послуговує інтересам МСП і трейдерів, які інколи отримували претензії через технічні розбіжності в обліку.
- Ризики корупції: за відсутності додаткових запобіжників є вірогідність, що деякі недобросовісні оператори використають зміну для масової реєстрації суммарних ПН; контроль має зосередитись на предметі операції, первинних документах та митній інформації.
- Прямі/непрямі витрати: державні — потенційне короткострокове зменшення надходжень, витрати на доопрацювання методології перевірок; бізнес — переорієнтація бухгалтерського і податкового супроводу, можливі витрати на підтвердження реальності операцій у разі ревізій.
Висновок. Загалом ініціатива — позитивна для справедливості оподаткування: вона обмежує формалізм у підходах контролю та підтримує право платників на податковий кредит за наявності реальних і підтверджених документально операцій. Однак це крок, який потребує паралельних заходів безпеки від держави: покращення алгоритмів ризик-аналізу, посилення контролю за реальним обігом товарів і митною інформацією, та чітких методичних рекомендацій для податкових органів.
Поради, що робити вже зараз. 1) Підприємствам: привести в порядок первинні документи, зберігати підтвердження реального обсягу виробництва/постачання (накладні, договори, акти, виробничі журнали, митні декларації); 2) МСП: не сприймати зміну як привід послаблювати облік WIP — краще привести його до ладу та мати пояснення для перевірок; 3) Податковим консультантам/аудиторам: оновити процедури оцінки доказовості операцій, готувати досьє для підтвердження ділової мети; 4) Державі: розробити методичні листи щодо доказової бази при перевірках ПДВ і посилити аналітику ризиків.