Коротко і відверто: держава намагається «випрасувати» термінологію в Кримінальному кодексі, щоб узгодити його з новим спеціальним законом про захист комерційних таємниць і з вимогами ЄС. На перший погляд — дрібні правки слів, але вони можуть дати суттєвий практичний ефект для бізнесу, працівників, журналістів та тих, хто повідомляє про правопорушення.
Що саме пропонують змінити і навіщо: проект вносить переважно термінологічні уточнення до статей 231 і 232 КК: по-перше, слово «розголошення» доповнюється поясненням «(розкриття)» — тобто закон має охопити як активне повідомлення, так і інші форми відкриття інформації; по-друге, у статтях йде уточнення суб’єктів прав: замість «її власника» вказують «власника банківської або професійної таємниці, володільця комерційної таємниці». У порівняльній таблиці також видно, що стаття 231 уточнюється під «банківську таємницю» — комерційні таємниці пропонують виносити і регулювати в спеціальному законі «Про захист комерційних таємниць». Офіційна мета — гармонізувати кримінальну частину з новим спеціальним законом і імплементувати Директиву ЄС 2016/943.
- Вигоди: більша термінологічна узгодженість між законами; зрозуміліший правовий ландшафт для банків та фінустанов (чіткіша кримінальна відповідальність за розкриття банківської таємниці); покращення позицій України при імплементації євродиректив і приєднанні до acquis ЄС; для бізнесу — стимул упорядкувати внутрішню документообіг і заходи захисту інформації.
- Ризики і втрати для громадян: термінологічні уточнення не додають гарантій для викривачів, журналістів і працівників — загроза кримінального переслідування за «розкриття» інформації може залишитися або навіть стати ширшою, якщо поняття "володільця" використовуватимуть для пред’явлення претензій; незахищеність правозахисних і суспільних повідомлень може створити «охолоджуючий ефект» на розголошення корупції чи правопорушень.
- Наслідки для бізнесу (МСП і великого бізнесу): позитив — зрозуміліший перелік кримінально захищених відомостей і підстави для притягнення до відповідальності, що може захистити інвестиції та технології; негатив — додаткові витрати на внутрішню полісіку, класифікацію та юридичне супроводження, ризик зловживань з боку конкурентів чи контрагентів, які можуть ініціювати кримінальні справи у спірних ситуаціях.
- Ризики корупції та зловживань правоохоронцями: розширення підходу «володілець комерційної таємниці» дає можливість більшим колам осіб звертатися до правоохоронних органів і вимагати кваліфікації дій як кримінальних; без чітких процесуальних гарантій це може стати інструментом тиску або компромату з метою виграти конкурентну суперечку або вимагати «позасудове» владнання.
- Прямі й непрямі витрати: витрати на розробку/оновлення політик конфіденційності, дорога юридична експертиза, можливі штрафи/втрати при кримінальному переслідуванні, репутаційні втрати; для держави додаткових бюджетних видатків, за документами, не передбачено.
- Кого торкнеться: працівників, колишніх працівників, контрагентів, консультантів, журналістів, викривачів, банки, суб’єкти господарювання, що оперують комерційними та банківськими таємницями; також суди і правоохоронні органи — через зміну формулювань у КК.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2028 року; на практиці ефект буде залежати від прийняття спеціального закону «Про захист комерційних таємниць» та підзаконних актів, підготовки прокурорів і суддів до нових термінів і визначень.
Узагальнений висновок з погляду прав людини: технічно проект виглядає як «приладнання» КК до окремого закону та до вимог ЄС — це корисно для системності права. Проте з позиції прав людини критично, що зміни залишаються термінологічними і не вводять жодних додаткових гарантій для свободи вираження, журналістських розслідувань і захисту викривачів. Поява поняття «володілець комерційної таємниці» може розширити коло осіб, які ініціюватимуть кримінальні справи. Тому за шкалою захисту прав людини це не крок уперед — радше косметичне вирівнювання з ризиками зловживань. Окремо: цей проєкт прямо не зачіпає інституту недоторканності житла або процесуальних гарантій доступу слідчих до майна, але питання процесуального захисту при притягненні за розкриття інформації залишаються відкрітими.
Практичні поради — що робити вже зараз: зверніться до юриста для підготовки або ревізії внутрішніх політик конфіденційності і договорів; чітко маркуйте комерційну таємницю і документуйте доступи; впровадьте мінімальні технічні та організаційні заходи захисту (контроль доступу, журнали подій, NDA); для працівників — навчання щодо того, що можна повідомляти публічно; журналістам і викривачам — перед публікацією інформації консультуватися з адвокатом; бізнесу — підготувати план реагування на можливі кримінальні ініціації з боку контрагентів; громадським організаціям — домагатися, аби при ухваленні спеціального закону про захист комерційної таємниці були включені чіткі виключення та гарантії для викривачів і журналістської діяльності.