Коротко і відверто: під час війни «зменшення надмірних винагород» звучить правильно — але реалії складніші: закон обіцяє економію, але може створити нові ризики для ефективності держави та прозорості витрат.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Проєкт доповнює статтю 28 закону про правовий режим воєнного стану тимчасовими лімітами на оплату праці в публічному секторі. Основні норми:
- Заробітна плата, грошове забезпечення працівників і посадовців бюджетних установ на період воєнного стану не має перевищувати 10 мінімальних зарплат на місяць. До обмеження не відносять допомоги по тимчасовій непрацездатності, оздоровлення, матеріальну допомогу і оплату відпустки.
- Винагорода членів наглядових рад державних суб’єктів (включно з держбанками) обмежується п’ятьма мінімальними зарплатами (враховуються всі складові, визначені договором).
- Обмеження розповсюджуються на народних депутатів, членів уряду, прокурорів, працівників НБУ, керівників і працівників державних підприємств (крім членів наглядових рад) тощо. Не застосовуються до військових, поліцейських, ряду осіб цивільного захисту та певних виправних формувань.
- Тимчасовий характер: діє з дня набрання чинності (першого числа місяця після публікації) до припинення/скасування воєнного стану, введеного у лютому 2022 р. Кабмін має привести підзаконні акти у відповідність.
- Вигоди: 1) Може зменшити витрати держбюджету і державних підприємств, звільнити кошти для оборони, медицини та підтримки постраждалих; 2) символічна солідарність (уряд і керівники «на одній хвилі» з суспільством); 3) прості, легко зрозумілі граничні суми, що полегшують контроль бюджетних витрат.
- Ризики та втрати: 1) Втрата ключових фахівців у держбанках і держкомпаніях через неможливість конкурувати з ринковими зарплатами; 2) висока ймовірність обходів — переміщення винагород у вигляді підрядів, консалтингу, «адмінвитрат», премій або надбавок, не оформлених як зарплата; 3) юридичні спори: конфлікт із спеціальними законами та контрактами, штрафи, суди, виплати за розірвання контрактів; 4) посилення корупційних схем і непрозорих виплат; 5) ризик зниження ефективності держпідприємств та як наслідок — прямі фінансові втрати держави; 6) місцеві органи влади фактично не покриті (щонайменше в тексті є виключення), отже нерівномірність застосування.
- Кого торкнеться найбільше: топменеджмент державних банків і корпорацій, чиновники центральних органів влади, депутати, члени уряду, працівники НБУ; опосередковано — громадяни (через послуги та фінансові ризики) і підприємства, які співпрацюють з держсектором.
Чіткий висновок з позиції прав людини і суспільного інтересу. Ідея тимчасово обмежити «надвисокі» винагороди під час війни відповідає принципу солідарності та потребі перенаправити ресурси на оборону й соціальні пріоритети. Це може бути конституційно допустимим, якщо норми пропорційні, чіткі та тимчасові. Проте закон створює суттєвий ризик обходу й підвищення непрозорості витрат — тобто замість реальної економії може зрости корупційна рента або погіршитись управління критичними державними активами. Особливо вразливі державні банки й держкомпанії, де нестача компетентних менеджерів має реальні наслідки для фінансової стійкості та економіки.
Що робити вже зараз (короткі практичні поради).
1) Працівникам і керівникам держструктур: документуйте всі умови оплати праці, колективні договори і додаткові виплати; при отриманні нововведень вимагайте письмових пояснень щодо перерахунків. 2) Керівникам держбанків/компаній: готуйте план утримання ключових фахівців (негрошові мотивації, контракти з чіткими зобов’язаннями, страхування винагород), аудит ризиків обходів виплат. 3) Менеджерам і членам наглядових рад: проаналізуйте договори і ризики ухилення від обмеження; за потреби консультуйтесь з адвокатом щодо прав та можливостей переговорів. 4) Громадським активістам і журналістам: слідкуйте за прозорістю реалізації — публікуйте дані про виплати, договори підрядів і зміни в штатних розписах. 5) Усі: готуйтесь оскаржувати непрозорі або формально незаконні обходи в суді; профспілки та громадські організації повинні відстоювати прозорість і захищати права працівників.
Коротко: максима «обмеження під час війни» має сенс, але успіх залежатиме від деталей виконання та від того, чи зможуть парламент і уряд запобігти обходам, не зруйнувавши управлінську спроможність держсектору.