Коротко й емоційно: держава каже «хочемо платити +10% за англійську», але спочатку потрібно розв'язати юридичний клубок — хто саме мусить знати англійську і за які посади платити надбавку. Проєкт намагається цей клубок розплутати — але розплутування робить частину повноважень більш гнучкою й менш централізованою. І це добре на папері — але може створити нові ризики для прозорості й рівності.
Що конкретно хочуть змінити і навіщо:
1) Узгодити строки набрання чинності для норми про виплату надбавки 10% від посадового окладу за володіння англійською (рівень не нижче B2) з нормами, які визначають, хто саме з держслужбовців підпадає під цю вимогу. Ідея — уникнути ситуації, коли надбавку треба виплачувати, а актів і списків посад, за якими вона надається, ще немає.
2) Замість того, щоб Кабінет Міністрів затверджував повний єдиний перелік усіх посад категорій «Б» і «В», яким треба володіти англійською, закон дає Кабміну повноваження визначати перелік посадових обов’язків/функцій, які вимагають обов’язкового використання англійської. А вже керівник конкретного державного органу затверджує в своєму штатному розписі перелік конкретних посад, які підпадають під ці обов’язки.
3) Пропонується деталізація переходу: різні групи посад набирають чинності через 2 або 4 роки після припинення/скасування воєнного стану; частина норм тимчасово призупиняється до припинення/скасування воєнного стану. Кабмін має привести підзаконні акти у відповідність протягом трьох місяців після набрання чинності.
- Вигоди: усунення практичної невизначеності — з'являються механізми, за якими можна реально почати виплачувати надбавки; швидше реагування на різну структуру відомств (керівники відомств можуть адаптувати списки під реальний штат); зменшується ризик юридичної колізії «платити — нема за що».
- Ризики та втрати: делегування від Кабміну до керівників відомств відкриває поле для непрозорої практики: різні відомства можуть по‑різному трактувати «посадові обов'язки», з’явиться ризик фаворитизму при включенні/виключенні посад зі списків; відсутні чіткі критерії публічності й оскарження таких внутрішніх рішень; можливе фактичне розширення кола осіб, що отримають надбавку, без погоджених бюджетних оцінок — тиск на витрати; мінімум гарантій щодо рівного доступу кандидатів до посади (наприклад, як буде перевірятися рівень B2 — хто акредитує, чи є апеляція).
- Інші наслідки: для працівників — вимога англійської може стати додатковим бар’єром або, навпаки, джерелом доходу; для бюджету — реальні витрати з’являться, коли списки позицій оприлюднять; для бізнесу — безпосередньо не торкається, але державні підприємства та органи, що взаємодіють із бізнесом, можуть мати змінені кадрові вимоги.
Висновок з огляду на права людини: зміни технічно корисні — вони вирішують практичну перешкоду для виплат надбавки. Проте з точки зору захисту прав працівника та принципів прозорості й недискримінації є суттєві недопрацювання. Передача повноважень щодо формування конкретних списків посад до керівників відомств без жорстких процедур публічності, критеріїв і можливості оскарження створює ризики для несправедливого доступу до надбавки і для корупційних рішень. Тому оцінка законопроєкту — стримано‑негативна: користь є (реалізація механізму), але ризик зловживань і нерівного застосування високий.
Практичні поради — що робити вже зараз:
1) Державним службовцям і кандидатам: зберігайте документи про рівень володіння англійською (сертифікати CEFR/B2 та ін.), щоб підтвердити право на надбавку;
2) Керівникам відомств і профспілкам: вимагайте чітких критеріїв формування внутрішніх списків, публікації рішень і прозорих процедур перевірки мовних навичок; погоджуйте внесення позицій у штатний розпис з профкомом/рекрутинговими службами;
3) Громадськості й журналістам: відстежуйте й просіть публікації постанов Кабміну та внутрішніх наказів з переліками посад — прозорість потрібна одразу після набрання чинності;
4) Юридично: у випадку, якщо ваша посада не була включена або вас позбавили права на надбавку незрозумілою мотивацією — звертайтеся до адвоката/юриста з адміністративних і трудових спорів для підготовки оскарження рішень керівника відомства або для звернення до суду/інспекції праці;
5) Моніторинг бюджету: слідкуйте за підготовкою змін до підзаконних актів і оцінками впливу на зарплатну базу — великі додаткові витрати можуть вплинути на інші програми.