Коротко і по суті: держава хоче прив’язати частину антикорупційного законодавства безпосередньо до Статуту внутрішньої служби — формально закріпити за військовими і командирами обов’язки щодо запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, заборону корупції та обов’язок доповідати про конфлікт інтересів.
Що саме пропонується і навіщо: законопроєкт доповнює Статут внутрішньої служби кількома блоками правил:
- запроваджується загальний обов’язок військовослужбовців «не вчиняти та не брати участі у корупційних правопорушеннях»; паралельно чіткіше визначаються категорії посадових осіб, до яких застосовуються антикорупційні обмеження (включно зі службовим використанням майна, забороною на подарунки, питанням сумісництва, «післяслужбовими» обмеженнями та спільною роботою близьких осіб); - командир отримує обов’язок реагувати, якщо виявлено реальний або потенційний конфлікт інтересів у підлеглого, а також доповідати вище в ієрархії; - військовослужбовець зобов’язується доповісти про конфлікт інтересів не пізніше наступного робочого дня або — якщо немає безпосереднього керівника — повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) чи інший визначений орган; - командири одночасно отримують обов’язок забезпечувати дотримання підлеглими антикорупційних обмежень і заходів з врегулювання конфлікту інтересів.
Загальна мета, яку декларують автори — уніфікувати Статут із антикорупційним законодавством, зробити відповідальність за конфлікти інтересів і корупцію більш явною в армії та створити механізми реагування всередині військової вертикалі.
- Вигоди: підвищення прозорості і відповідальності особового складу; формалізація обов’язків командирів щодо виявлення та врегулювання конфлікту інтересів; можливість системного реагування на ризики корупції всередині частин; прив’язка норм Статуту до антикорупційних стандартів, що може поліпшити імідж ЗСУ та відповідність міжнародним зобов’язанням.
- Ризики і втрати: тиск командирів на особисту сферу і ризик перетворення обов’язку доповісти на інструмент дисциплінарного чи політичного тиску; оперативне «доведення» конфлікту інтересів без чітких процесуальних гарантій (конфіденційності, змагальності, права на юридичний захист); потенальний витік службової або персональної інформації при обов’язковому повідомленні НАЗК; неурегульованість механізмів захисту хабарників/підозрюваних від свавілля (відсутність чітких строків врегулювання, правил оцінки ризику, можливості залучати адвоката при внутрішніх перевірках); додаткове адміністративне навантаження на командирів і НАЗК, що може призвести до формалізму і вибіркового застосування норм; для цивільного бізнесу — жорсткіші обмеження щодо подарунків, доступу до військових посадових осіб та ризик призупинення контрактів через внутрішні перевірки.
Кого це торкнеться й коли запрацює: основний удар прийде по службіючих офіцерах і посадових особах (вказані категорії у Статуті), членах і головах військово-лікарських комісій, а також по командирах, які отримують додаткові обов’язки реагування. Норму заплановано набрати чинності з дня, наступного за опублікуванням — отже практична дія буде швидкою, і підрозділам треба готувати внутрішні процедури негайно.
Висновок для суспільства (з позиції прав людини): законодавча ініціатива — корисна в частині проєктного наміру зменшити корупційні ризики у військовій сфері. Але з огляду на принципи захисту прав людини і недоторканності приватної сфери (ст. 30 КУ, ст. 8 ЄКПЛ) ключовим є баланс: формальні обов’язки доповідати і сила командирської вертикалі не повинні замінювати справедливу, прозору і захищену процедуру встановлення порушень. Якщо в проєкті не вбудовані чіткі гарантії конфіденційності, захисту від свавілля, право оскаржити внутрішні рішення і процесуальні строки для НАЗК/військового керівництва — ризики для прав і безпеки служби та окремих осіб залишаються високими.
Практичні поради — що робити вже зараз: документуйте усні накази й підстави для сумнівних доручень (аудіо, запис, службові нотатки); якщо у вас виник конфлікт інтересів — доповідайте письмово та зберігайте копію; домовляйтеся про механізм конфіденційного врегулювання з командуванням; службовцям — за можливості звертатися до адвоката при внутрішніх перевірках; роботодавцям та бізнесу — утриматися від подарунків і не пропонувати вигоди військовим, переглянути договори на предмет клауз конфіденційності й співпраці при перевірках; громадські організації та юристи — наполягайте на додаткових гарантіях (конфіденційність повідомлень про конфлікт інтересів, захист інформаторів, чіткі строки й процесуальні механізми оскарження рішень командирів).