Не панікуйте — але приглядатися треба дуже уважно. Проєкт будує єдину систему судово‑експертної діяльності: це може прискорити експертизи й уніфікувати методики, але одночасно концентрує велику владу й контроль у новому держоргані.
Що саме держава хоче змінити і чому.
Головні новації: створення Національної експертної служби України (центральний орган виконавчої влади під управлінням Кабміну), централізовані Державний реєстр атестованих судових експертів і Реєстр методик, єдина система підготовки й атестації експертів, запровадження стандартів (акредитація, ISO), цифрові бланки та КЕП, механізм самоврядування експертів (Національна асоціація) та формалізація участі приватних експертів (у т.ч. модель «coworking» для захисту). Мета — уніфікувати підходи, скоротити суперечливі висновки, діджиталізувати процес і (за поданням авторів) зменшити корупційні ризики та покращити оплату експертів.
А що реально зміниться на практиці? Рішення про методики, атестацію та ведення реєстрів буде зосереджено в Національній експертній службі (під Кабміном). Практичний ефект — стандартизація звітів, єдині шаблони висновків, електронні висновки з КЕП, централізовані черги на проведення експертиз. Але та сама структура отримає повноваження формувати перелік методик, контролювати недержавні установи та вести реєстри — це дає й важелі впливу на те, хто і як може робити експертизи.
- Вигоди: єдина база експертів і методик, стандартизовані бланки і КЕП — швидше порівняти висновки; можливе скорочення дублюючих висновків; легше залучати приватних експертів; потенційне підвищення якості (атестація, акредитація лабораторій); цифровізація ланцюга доказів і формалізація процесу.
- Ризики: концентрація повноважень у центральному органі під Кабміном — ризик політизації, кадрового або відомчого лобіювання, «закриття» доступу до реєстру або методик для незалежних експертів; орган, що контролює методики й реєстри, може стати фактором відбору «потрібних» висновків; ризик монополізації ринку експертиз; слабкі процесуальні гарантії щодо доступу експерта до приватного майна (залежить від процесуальних кодексів) — отже ризик, що централізація лише пришвидшить доступ слідства до об’єктів без додаткових судових контролів.
- Втрати/неочікувані витрати: реорганізація відомчих установ, створення IT‑інфраструктури, навчання й перехідний супровід потребують часу і косвені витрати; приватні експерти можуть зіткнутися з адміністративними бар'єрами або членством у нових організаціях; можливі витрати сторін на повторні оскарження та незалежні експертизи під час перехідного періоду.
Короткий висновок з позиції прав людини. Закон робить позитивний крок у стандартизації та професійному регулюванні експертної діяльності — це важливо для якості доказів. Але концентрація повноважень у державному органі, який підзвітний уряду, створює ризики для незалежності експертів і для неупередженості висновків. Особливо критично: закон не змінює і не посилює гарантій недоторканності житла або вимогу судового контролю для проникнення до приватних приміщень — ці питання залишаються в площині процесуальних кодексів. Отже, хоча якість експертиз може зрости, ризики безсудового доступу та захоплення реєстрів / методик слід оцінювати як реальні.
Кому це болюче вдарить: підозрювані та їхні захисники (залежно від практики доступу до об’єктів), приватні незалежні експерти (через регулювання доступу до реєстрів і акредитацій), бізнес (швидші й формалізовані експертизи, але можливі додаткові адміністративні вимоги), відомчі служби (реорганізація, втрата автономії).
Що робити вже зараз — практичні поради.
1) Документуйте ланцюг передачі речових доказів та всю комунікацію з експертами: фото, акти прийому‑передачі, списки матеріалів, скріншоти електронних запитів.
2) Якщо призначена експертиза — негайно вимагайте письмового наказу/ухвали, що обґрунтовує доступ до майна або зразків; фіксуйте присутніх і час; просіть копію протоколу огляду.
3) Використовуйте право сторони на власного (приватного) експерта: вимагайте доступу до тих самих матеріалів, ставте клопотання про повторну чи незалежну експертизу, контролюйте ланцюг збереження об’єктів.
4) Перевіряйте кваліфікацію експерта в реєстрі; оскаржуйте рішення про призначення експерта, якщо є підстави сумніватися в незалежності або кваліфікації.
5) Якщо маєте підозру на зловживання або упередженість — звертайтеся зі скаргою в Експертно‑кваліфікаційну комісію, до суду та, у крайніх випадках, до міжнародних інстанцій (ЄСПЛ) після вичерпання національних засобів захисту.
6) Для бізнесу: тримайте копії внутрішніх технічних документацій, контролюйте доступ до складів/лабораторій, готуйте контрактні умови для співпраці з приватними експертами (договір про охорону ланцюга збереження доказів).
7) Громадським організаціям і адвокатурі: стежити за розробкою підзаконних актів (постанова КМУ про реєстри, порядок атестації, перелік методик) та вимагати публічних консультацій і прозорих конкурсів на посади в Нацслужбі.
Остаточна оцінка: проєкт має важливі позитивні елементи, але ризики концентрації повноважень та можливого політичного/відомчого впливу на експертизи переважають. До запровадження механізмів реального судового контролю та прозорого незалежного нагляду — безсудовий доступ до об'єктів і контроль за експертами залишаються джерелом ризику.