Емоційно: держава збирається «перезапустити» всю судово-експертну систему — і це великий розділ між «хаосом методик» і «централізованою владою над експертизою».
Про що йдеться і навіщо: проєкт запроваджує Національну експертну службу України як центральний орган, що формує політику у сфері судово-експертної діяльності, веде Державний реєстр атестованих судових експертів, Реєстр методик, централізує атестації і стандартні вимоги до обладнання і місць роботи. Судово-медичні й судово-психіатричні експертизи та криміналістичні обліки залишаються виключно в державних спеціалізованих установах. Визначається єдина система професійної підготовки, кваліфікації, дисциплінарної відповідальності, а також модель самоврядування через Національну асоціацію судових експертів. Заявлена мета — уніфікація підходів, цифровізація, прискорення і підвищення якості експертиз, наближення до європейських стандартів і зниження корупційних ризиків.
- Вигоди: єдина реєстрація і стандарти підвищать сумісність експертиз, зменшать кількість «конфліктних» висновків від різних відомств; можливість акредитації за європейськими стандартами, цифрові висновки (КЕП) і єдині методики — це потенційно швидше і професійніше; концепція «coworking» для приватних експертів може дати роботу стороні захисту.
- Ризики і втрати: централізація повноважень у структурі, що координується Кабміном, створює ризик політичного чи відомчого контролю (через призначення керівників, склад постійних органів та порядок атестації); концентрація певних видів експертиз виключно в державі (судово-медична, судово-психіатрична, криміналістичні обліки) може зменшити доступність послуг, створити «вузькі місця» і нові черги; створення єдиного Реєстру методик і атестація методик через органи може ускладнити застосування альтернативних, але надійних методик; адміністративні бар’єри (станжування, КЕП, анулювання свідоцтва) підвищують ризик усунення незалежних експертів; фінансова економія заявлена, але перехідні витрати на IT, перевірки, перепідготовку й акредитацію будуть значними і можуть лягти на бюджети відомств і платні послуги.
- Кого торкнеться: переважно державні експертні установи (МВС, МОЗ, ДБР, ДПС тощо) — реорганізація та оптимізація кадрових штатів; приватні експерти — нові вимоги до атестації і участі в реєстрі, але й нові можливості через стандарти й coworking; адвокатам і захисту — потенційно краща якість висновків, але можливі затримки під час переходу; бізнесу та МСП — послуги у спорах можуть стати дорожчими або повільнішими тимчасово.
- Корупційні ризики та зловживання: сильні — команда, що формує перелік методик, веде реєстри і контролює анулювання кваліфікацій, може стати інструментом для усунення «непідконтрольних» експертів або для закріплення преференцій певних лабораторій/постачальників обладнання; непрозорі процедури призначення членів Експертно-кваліфікаційної комісії та контролюючих органів посилюють ці ризики.
- Прямі й непрямі витрати: запуск ІТ-платформ, перереєстрація ~8 тис. експертів, акредитація лабораторій, навчальні програми, одноразові юридичні суперечки — реальні витрати є, незважаючи на декларацію «без додаткових витрат». Перехідний період 6–24 місяці з вірогідним тимчасовим погіршенням строків проведення експертиз.
- Для МСП і великого бізнесу: короткостроково — ризик затримок у отриманні експертиз і підвищення вартості; довгостроково — користь від уніфікованих методик, зрозумілих правил і міжнародної акредитації, якщо система залишиться незалежною.
Висновок: реформа потрібна і має позитивний потенціал — стандартизація, цифровізація і єдиний реєстр можуть підвищити якість експертиз. Водночас закон у нинішній редакції створює сильний центр контролю під адміністративним дахом Кабміну й Національної експертної служби, що без додаткових запобіжників підвищує ризики монополізації, політичного впливу та нових бар'єрів для приватних експертів. Отже — «добре» як ідея, але «небезпечно» як реалізація без серйозних правок.
Що робити вже зараз (поради для різних груп): експертам — привести документи в порядок, роздрукувати і сканувати дипломи/підтвердження стажу, долучитись до профспільноти/асоціації; приватним лабораторіям — готуватися до акредитації, рахувати собівартість переходу; адвокатам і обвинуваченим — напрацьовувати стратегії на випадок затримок (заявляти клопотання про призначення альтернативних експертів, фіксувати порушення строків); громадським організаціям і депутатам — вимагати прозорих конкурсів на керівні посади, публічних критеріїв для методик, участі незалежних науковців і представників захисту в Експертно-кваліфікаційній комісії; бізнесу — передбачити ризик тимчасових затримок у судових процедурах і включити можливість оплати приватних експертиз у бюджет спорів.
Після ухвалення норми про набрання чинності з дня опублікування та 3-місячний строк Кабміну на підзаконні акти, реальні зміни почнуться вже у перші півроку, але повне об'єднання і переатестація — процес на рік-два.
Якщо коротко: користь може бути великою, але без поправок щодо гарантій незалежності, прозорих конкурсів, публічності методик і чіткого фінансування — ризики для прав людини, оперативності і конкуренції теж великі.