Це про визнання і пам’ять — але й про процедуру, відповідальність і ризики. Коли парламент надіслав запит Президенту щодо присвоєння звання «Герой України» капітану Ігорю Колосніцину, який загинув, захищаючи країну, це одночасно акт вшанування і початок адміністративного процесу з очевидними суспільними наслідками.
Що саме хочуть зробити і навіщо. Верховна Рада направляє Президенту депутатський запит з проханням розглянути питання присвоєння почесного звання посмертно. Ініціатива має широку парламентську підтримку (попередньо — 237 народних депутатів). Мета — офіційно визнати подвиг, забезпечити державні відзнаки, похоронні почесті, а також суспільне підтвердження вкладу загиблого.
Практично це означає: Президент отримує прохання й ухвалює рішення (у межах своїх повноважень) — або видає відповідний указ про присвоєння звання, або відмовляє. У разі присвоєння — наслідки можуть бути символічні (медаль, звання, публічне вшанування) та матеріальні (посмертні виплати, пільги родині, державні похоронні почесті). Якщо відмовлять — засоби оскарження обмежені, бо присвоєння високих державних відзнак часто є дискреційним рішенням Глави держави.
- Вигоди: визнання героїзму підвищує моральний дух армії та суспільства, дає родині офіційний статус і додаткові пільги/виплати; створює суспільний наратив підтримки захисників.
- Ризики і втрати: політична інструменталізація нагород (використання для піару), непрозорість критеріїв присвоєння, можливі конфлікти між родиною й владою у разі відмови або затримки; обмежені засоби юридичного оскарження відмови.
- Витрати: прямі бюджетні витрати мінімальні (вручення, похоронні заходи, можливі одноразові виплати), непрямі — витрати часу родини та органів на доведення обставин і збирання документів; політичні витрати — ризик репутаційних втрат у разі спірних рішень.
- Кого торкнеться: насамперед родина загиблого та його підрозділ; ширше — військові спільноти, волонтери, громадськість, політичні актори, які можуть експлуатувати тему.
- Коли і як запрацює: після надходження запиту рішення приймає Президент — ухвала (указ) набуває чинності після підпису й публікації; практичні виплати та пільги надаються за встановленими процедурами після офіційного визнання.
Висновок для суспільства. Направлення запиту — позитивний крок щодо вшанування загиблого офіцера і підтримки родини. Це механізм морального і матеріального визнання подвигу. Однак процедура містить ризики непрозорості і політизації: присвоєння високих державних нагород залишається переважно дискреційним, а механізми обґрунтування і публічного звітування часто недостатні. Тобто суспільне благо є, але без гарантій прозорості та стандартизованих критеріїв є шанс на зловживання і втрату довіри.
Що робити вже зараз (практичні поради для родини, побратимів і громадськості):
- Зібрати і зафіксувати всі документи: витяг з особової справи, рапорти, бойові донесення, свідчення побратимів, свідоцтво про смерть — чітко підготувати доказову базу для обґрунтування нагороди.
- Звертатися через народних депутатів і командування з проханням долучити матеріали до запиту; наполягати на публічному обґрунтуванні рішення Президента.
- Подбати про реалізацію матеріальних прав: звернутися у відповідні органи соцзахисту/ПФУ, військовий комісаріат, щоб оформити виплати та пільги у разі присвоєння.
- Якщо бачите політичні зловживання або непрозорість, фіксуйте факти й звертайтесь до журналістів, громадських організацій або незалежних експертів, щоб створити суспільний контроль.
- Консультуватися з військовим юристом або адвокатом щодо адміністративних процедур і можливостей впливу на процес (представництво інтересів родини, запити до органів влади).
Коротко: ініціатива — важлива з моральної точки зору і корисна для родини загиблого, але потребує прозорості та чітких процедур, щоб уникнути політизації і забезпечити справедливе, гарантоване визнання заслуг.