Емоційний вступ. Здається, держава хоче відкрити ринок судових експертиз — випустити експертів з атестаційних кандалів і дати шлях фахівцям з практичним досвідом. Але відкриття дверей завжди має й свою темну сторону.
Що саме хочуть змінити і навіщо. Проєкт фактично скасовує чинну систему атестації, Державний реєстр атестованих експертів та експертно‑кваліфікаційні комісії. Замість цього вводиться простий критерій допуску: спеціальні знання + мінімум 5 років відповідного професійного стажу (включно з підприємницькою, науковою, викладацькою тощо діяльністю). Міністерство юстиції залишається тільки як інформаційно‑методичний центр, а свідоцтва й записи в реєстрі перестають бути «дозвільними» документами. Висновок підписує той експерт, хто реально провів дослідження і несе персональну відповідальність. Також забороняють підзаконникам вводити додаткові дозволи.
Чому це роблять (офіційна логіка). Щоб демонополізувати ринок експертиз, прискорити розгляд справ, залучити практиків і науковців, зменшити бюрократію та адміністративні бар’єри, які нібито створюють дефіцит компетентних експертів і затримки в провадженнях.
Як це працюватиме на практиці і коли почне діяти. Закон має набрати чинності через місяць після опублікування (крім окремого пункту щодо приведення підзаконних актів, який діє одразу). Наслідки: реєстр атестованих експертів й атестаційні процедури втрачають силу, раніше видані свідоцтва перестають гарантувати монопольне право на проведення експертиз — але можуть слугувати довідкою про кваліфікацію. Суд та учасники процесу отримують право самостійно оцінювати компетентність експерта (через розкриття доказів про стаж і спеціальні знання у висновку й на вимогу — надання підтверджуючих документів).
- Вигоди: 1) Швидше залучення фахівців з ринку, скорочення черг на експертизи; 2) Розширення конкуренції — можливість приватних лабораторій, університетів та незалежних експертів конкурувати з держустановами; 3) Менше бюрократії та формальних бар’єрів для тих, хто має реальний досвід; 4) Очевидне посилення персональної відповідальності експерта — підписує той, хто робив дослідження.
- Ризики та втрати: 1) Загроза зниження якості експертиз через появу непрофесійних або «продаємих» експертів; 2) Ризик «експертного маркетингу» та вибору найлояльнішого до сторони замовника спеціаліста (shopping for favorable experts); 3) Послаблення централізованої системи контролю та дисципліни — звісно, відповідальність залишили, але механізми її реалізації суттєво змінюються; 4) Ризик корупції в підряді експертних послуг (особливо у кримінальних або великих господарських справах) — платні договори, конфлікти інтересів, непрозорі угоди; 5) Непередбачені витрати для судів і сторін на додаткову перевірку кваліфікації, оскарження висновків і призначення повторних експертиз; 6) Держава втрачає контроль над частиною методик і практик, що впливає на уніфікацію доказів.
- Кого торкнеться найбільше: державні експертні установи (втрата монополії на окремі види експертиз), приватні фахівці (нові можливості, але й конкуренція), адвокати та сторони в процесах (можливість вибирати, але треба перевіряти), суди (більше питань щодо оцінки доказів), потерпілі і підозрювані (швидші експертизи, але ризик сумнівної якості).
Оцінка — добре це чи погано для суспільства. Загалом ідейна мета — правильна: більше професіоналів, менше формалізму, швидші експертизи. Але без пакетних запобіжників це ризик для якості та довіри до експертних висновків. Якщо закон пройде без доповнення правил щодо прозорості укладання договорів, реєстрації методик, обов’язкових стандартів якості та доступних механізмів дисциплінарної та цивільно‑правової відповідальності (наприклад, обов’язкове страхування професійної відповідальності), суспільний ефект може виявитися негативним — більше спорів, повторних експертиз і можливих фальсифікацій. Тому рішення — помірно позитивне за потенціалом, але небезпечне за реалізацією. Я даю йому умовний рейтинг +20 (помірно позитивний), за умови впровадження додаткових гарантій.
Конкретні поради — що робити вже зараз. Для громадян і захисту: вимагайте від експерта письмове розкриття сфери знань і підтвердження стажу; просіть копії документів, які вказані у висновку; ставте клопотання перед судом про оцінку кваліфікації експерта; у кримінальних справах наполягайте на фіксації ланцюга зберігання речових доказів.
Для експертів і малого бізнесу: зберіть і впорядкуйте документи, що підтверджують стаж (контракти, акти, публікації, рішення судів); оформіть договірні шаблони з чіткими умовами, строками й оплатою; обов’язково розгляньте професійну страховку цивільно‑правової відповідальності; ведіть журнал методик і тестів; дотримуйтеся протоколів, щоб мінімізувати ризик дискредитації висновку.
Для великих компаній і юридичних відділів: перегляньте політику замовлення експертиз — зберігайте конкурентний добір, вимагайте погоджених методик, прописуйте санкції за недостовірні висновки в договорах, плануйте бюджет на можливі оскарження та додаткові експертизи.
Для держави та комітетів: перед другим читанням домагайтеся впровадження додаткових гарантій — реєстр методик, правила публічної декларації конфліктів інтересів, обов’язкова страховка для експертів, чіткі дисциплінарні процедури (можливо, через незалежну комісію або судову процедуру), прозоре врегулювання оплати праці й держзамовлень.