Емоційно: право на знання правди про минуле — важлива річ, але відкриття чужих біографій без ретельної перевірки може стати і справедливістю, і інструментом помсти.
Що хочуть змінити і навіщо. Законопроєкт пропонує створити Єдиний державний відкритий реєстр позаштатних співробітників репресивних органів (далі — Реєстр). Реєстр має бути доступним 24/7 на вебпорталі ГДА УІНП, містити персональні дані (ПІБ, дата/місце народження), псевдоніми, дати вербування і строк співпраці, підстави й категорію співпраці (агент, інформатор тощо), характер залучення (добровільно, шантаж, погроза тощо), номер архівної справи і цифрові копії документів. Відомості можна вносити лише на підставі архівних документів, які у сукупності достовірно підтверджують факт негласної співпраці; окремі оперативні довідки або незавершені справи вважаються недостатніми. Факт примусу не автоматично захищає від внесення; але повинен бути зазначений у картці. Право на виправлення технічних помилок і оскарження рішення передбачено; Кабмін визначає тільки технічні правила, а Реєстр має запрацювати впродовж 6 місяців після набрання чинності закону.
Висновок:
Що робити вже зараз (поради): готуватися системно: особам, які можуть бути згадані — шукати і зберігати документи, звертатися до архіву до запуску Реєстру; формулювати чітку доказову базу на випадок необхідності оскарження; юристам і громадським організаціям — готувати шаблони позовів і медіа-стратегії; бізнесу — провести внутрішній аудит власників і керівників, розробити PR- і правовий план реагування; державі — виділити бюджет на експертизу й кібербезпеку, публічно затвердити методологію верифікації, залучити незалежних істориків, забезпечити швидкий судовий доступ для оскарження помилок.