Коротко і по суті: держава хоче прискорити роботу Вищого антикорупційного суду, переводячи більшість справ про визнання необґрунтованими активів та санкції у розряд одноособового розгляду. Але разом із швидкістю приходить ризик втрати частини процесуальних гарантій.
Що саме пропонують змінити і навіщо: проєкт встановлює загальне правило — такі цивільні та адміністративні справи розглядатимуться одноособово суддею ВАС. Колегіальний (3 судді) розгляд залишають лише як виняток: відповідач із переліку топ-чиновників (Президент, народний депутат, прем’єр, члени уряду, керівники правоохоронних та контролюючих органів, голови судів тощо) може до призначення справи по суті клопотати про розгляд колегією. Аналогічно виключається обов’язкова колегія у справах про окремі санкції; строк розгляду (30 днів) зберігається, але без вимоги тричленного складу. Мета — знизити навантаження на суддів ВАС і пришвидшити судочинство, з огляду на проблеми з динамікою розгляду справ і зобов’язання перед європейськими рекомендаціями.
- Вигоди: швидший розгляд справ (менше очікування для держави й потерпілих), менше формального навантаження на суддів, економія ресурсів суду, можливість кращого дотримання строку розгляду кримінальних проваджень, оперативніші рішення щодо санкцій.
- Ризики та втрати: зниження процесуальної гарантії — одноособовий суддя приймає рішення без колегіальної дискусії; підвищується ризик помилкових рішень або впливу (тиску, політичного чи іншого) на окремого суддю; нерівність у процедурах — великий перелік високопосадовців отримує право на колегію, тоді як інші відповідачі — ні; збільшення апеляційної роботи й можливе навантаження Верховного Суду або ЄСПЛ; ризики вибіркового застосування процедур (політизовані справи можуть або прискорюватися, або — навпаки — отримувати переваги через запит на колегію); вірогідне падіння довіри бізнесу до передбачуваності рішень.
- Кого торкнеться найбільше: прямо — особи та компанії, щодо яких ініційовано позови про визнання необґрунтованих активів (частіше — високопрофільні чиновники та їхні оточення); опосередковано — великі бізнес-структури, які можуть підпадати під такі позови; МСП — менше, окрім випадків, коли питання активів/контрактів зачіпає малих контрагентів; держава — отримає інструмент швидшого стягнення активів, але ризикує в судовій перспективі витрачати більше на оскарження рішень.
- Корупційні ризики: сконцентроване прийняття рішень одним суддею легше піддається зовнішньому впливу або тиску; списки осіб, які мають право на колегію, створюють відчуття вибірковості і можуть стимулювати політичний тиск при формуванні кейсів.
- Прямі й непрямі витрати: короткострокова економія на судових ресурсах; середньо- та довгострокові витрати — більше апеляцій, можливі компенсації за порушення процедур, витрати бізнесу на правовий захист, втрати репутації інвестиційного клімату.
Висновок: ідея пришвидшити судочинство зрозуміла і має позитивні цілі, але пропонована конструкція — одноособовий розгляд як правило з «захисною» колегією лише для обмеженого кола — створює небажану асиметрію гарантій. Для суспільства це змішаний результат: ефективність може зрости, але ціна — ослаблення рівних процесуальних гарантій і підвищений ризик помилок або зловживань.
Що робити вже зараз: поради для різних груп: громадянам — уважно слідкувати за справами щодо необґрунтованих активів у своєму регіоні, звертатися до громадських організацій для моніторингу; МСП — перевірити контрагенти та документи власності, підготувати шаблони реакції на притягнення до таких справ; великому бізнесу — посилити комплаєнс і документацію щодо походження активів; адвокатам — планувати позовні/захисні стратегії з урахуванням обмеженого строку на клопотання про колегію; усім — готуватися до збільшення апеляційної роботи і документувати всі процесуальні порушення для майбутніх оскаржень.