Коротко і емоційно: держава пропонує закріпити для певної групи осіб довічну щомісячну виплату, яка прив’язана до зарплати народного депутата — і це коштуватиме бюджету мільйони щороку. Для решти — питання справедливості та пріоритетів бюджету.
Що саме хочуть змінити і навіщо: законопроєкт встановлює, що особі із статусом «Засновника сучасної держави — народного депутата» за її заявою призначається довічне щомісячне грошове утримання у розмірі 80% місячної зарплати народного депутата поточного скликання — члена комітету. До бази для розрахунку включають посадовий оклад і певні надбавки. Виплата може замінити пенсію або довічне утримання судді у відставці; кошти витрачатимуться з держбюджету, адмінпроцедуру і виплати адмініструватиме Пенсійний фонд. Якщо посадовий оклад депутатів зростає — призначені виплати перерахують. Проєкт дає механізм виплат за минулі періоди (різниця може бути виплачена не більше за 12 місяців). У фінобґрунтуванні — близько 170 одержувачів, витрати ~36,2 млн грн у 2026 (частково) та ≈108,626 млн грн щорічно в подальші роки.
- Вигоди: невелика група людей (колишні народні депутати/особи зі статусом «Засновника») отримує гарантований довічний дохід, прив’язаний до офіційної зарплати депутата; простіша процедурна схема через Пенсійний фонд; у деяких випадках вирівнювання доходів замість меншої пенсії.
- Втрати для бюджету та суспільства: додаткові постійні видатки держбюджету (≈108,6 млн грн на рік за оцінкою), які йдуть на приватні довічні виплати замість посилення соціальних програм; ризик зростання витрат у зв’язку зі збільшенням депутатських посадових окладів.
- Наслідки для громадян (в цілому): відчуття несправедливості — привілейована група отримує довічні виплати, тоді як звичайні пенсіонери не мають такої опції; невеликий негатив щодо довіри до влади.
- Наслідки для МСП і великого бізнесу: прямого впливу небагато; опосередковано — тиск на бюджет може зменшувати ресурси на інфраструктуру чи підтримку бізнесу, зростання податкового навантаження в тривалому періоді можливе, якщо такі привілеї множитимуться.
- Ризики корупції та зловживань: високі — дискреція у присвоєнні статусу «Засновника» або в інтерпретації, що входить до «надбавок», може створити поле для маніпуляцій; стимул до хитрувань (наприклад, перехід від статусу судді до статусу Засновника, щоб отримати більшу виплату) та можливі політичні «торги» за присвоєння статусу.
- Прямі та непрямі витрати: прямі — щорічні виплати (оцінка проєкту ≈108,6 млн грн/рік); непрямі — адміністративні витрати Пенсійного фонду, витрати на оновлення нормативних актів, можливе зниження фінансування інших програм.
- Кого торкнеться: передусім особи, яким присвоєно статус «Засновника» (за проєктом — близько 170 осіб), а також усі платники податків і отримувачі бюджетних послуг, бо це зміщує пріоритети витрат.
- Коли і як запрацює: норма набирає чинності наступного дня після опублікування; Кабмін та Пенсійний фонд мають адаптувати акти протягом місяця; виплати починають надавати з дати набуття статусу, а різницю за минулі періоди можна виплатити не більше за 12 місяців.
Висновок — добре це чи погано для суспільства? Загалом — негативно. Закон дає невеликій, чітко визначеній групі довічні привілеї за рахунок державного бюджету, створює ризики нерівності й корупції, а також довготривалу фіскальну відповідальність. Переваги є лише для небагатьох отримувачів.
Поради — що робити вже зараз: по-перше, громадські організації й журналісти мають добитися прозорого переліку осіб, яким надається статус і підстав для цього; по-друге, бюджетні експерти — вимагати деталізацію розрахунків і джерел покриття витрат; по-третє, представникам тих, хто потенційно може подавати заяву (наприклад, колишнім суддям або депутатам) — порахувати «чистий» ефект (яка виплата менша/більша за теперішню пенсію після оподаткування та утримань); по-четверте, звичайним громадянам — підключитися до адвокаційних кампаній за пріоритети соціальної політики і вимагати публічного обґрунтування таких привілеїв у парламенті.