Емоційно: держава обіцяє швидші і «незалежні» експертизи в антикорупційних справах — звучить добре, але реальність буде залежати від деталей і контролю.
Що саме хочуть змінити і навіщо: створити з діючого науково-дослідного підрозділу Міністерства юстиції самостійний державний Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз з окремим Статутом, Наглядовою радою й Дисциплінарною палатою. Центр матиме пріоритет у виконанні експертиз для НАБУ і САП за процедурою автоматизованого розподілу, з правом директора письмово надавати пріоритет у черговості виконання. Передбачено обов’язкову публікацію методик (крім інформації з обмеженим доступом), внутрішню підготовку та атестацію кадрів, окрему бюджетну програму і значно вищі мінімальні оклади для працівників Центру. Також закріплюють за НАБУ право вносити побажання щодо штатної чисельності та спеціалізації експертів, а парламентські та урядові органи отримають розширену звітність про взаємодію з Центром.
Чому це роблять: підвищити якість і оперативність експертиз у складних корупційних провадженнях, виконати міжнародні зобов'язання (наприклад, для Ukraine Facility), зменшити сторонній вплив на висновки експертів і стандартизувати методики.
- Вигоди: швидше підкріплення доказової бази у резонансних корупційних справах; централізовані методики й стандарти — підвищення якості; окрема бюджетна програма і високі оклади можуть привабити кадри і зменшити корупційні ризики через нестачу винагороди; публічність методик і результатів дисциплінарних рішень (в частині) підвищує прозорість; автоматизований розподіл зменшує ручний розподіл справ.
- Ризики та втрати: централізація може призвести до де-факто монополії Центру в ключових експертизах, звуження ринку приватних експертів і зниження конкуренції; пріоритет для НАБУ і САП — ризик упередженості розподілу, особливо якщо контроль за пріоритетами слабкий; Наглядова рада з участю міжнародних організацій — додатковий ресурс, але й політичне та юридичне ризикозалучення іноземних інституцій у кадрові рішення; внутрішня Дисциплінарна палата і спеціальні процедури можуть зробити розгляд дисциплінарних скарг більш ізольованим від зовнішнього нагляду; обіцянка «без додаткових видатків» суперечить нормі про 40 прожиткових мінімумів для окладів — фактичні додаткові видатки будуть суттєвими; заборона фінансування з інших джерел зменшує гнучкість і може збільшити навантаження на держбюджет.
- Кому боляче/вигідно: виграють НАБУ і САП (швидший доступ до експертиз); виграє держава в частині інституційної спроможності; постраждають приватні експертні установи та незалежні експерти (менше замовлень, складніша конкуренція); великому бізнесу — підвищена ймовірність ретельних експертиз і ризиків пов’язаних зі стягненням активів; громадянам — потенційно швидші вироки у корупційних справах, але й ризик зловживань, якщо механізми контролю не працюватимуть.
- Корупційні ризики та зловживання: кадрові призначення через Кабмін за поданням Наглядової ради та участь міжнародних організацій у формуванні складу рад створюють поле для лобіювання й політичного впливу; пріоритети виконання експертиз можуть стати інструментом прискорення певних справ і гальмування інших; внутрішня дисциплінарна система може прикривати помилки або тиск, якщо вона не буде прозорою і незалежною від керівництва Центру.
- Прямі та непрямі витрати: прямі — нова бюджетна програма, значно вищі зарплати працівників Центру, витрати на автоматизовану систему розподілу та інфраструктуру; непрямі — зменшення доходів приватних експертних установ, судові оскарження рішень за результатами нових процедур, витрати бізнесу на підготовку до посиленої експертної уваги.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після опублікування. Кабмін має три місяці на реорганізацію Центру та формування Наглядової ради; Міністерство юстиції — 5 місяців на затвердження Статуту і 6 місяців на публікацію методик/інвентаризацію. Фактична повноцінна робота Центру — після реорганізації, призначення директора і виділення бюджетної програми (тобто — орієнтовно кілька місяців до року залежно від політичної волі і наявності коштів).
Висновок: це добрий крок для підсилення антикорупційної експертизи за умови, що супроводжуватимуть його дієві запобіжники від захоплення інституції (контроль за призначеннями, прозорі конкурси, зовнішній аудит, прозорий порядок пріоритетів). Без таких гарантій ризики монополізації, політизації та суттєвого фінансового тиску на бюджет значні. Отже — потенційно корисно, але небезпечно, якщо не доопрацювати механізми контролю та прозорості.
Поради — що робити вже зараз: 1) учасникам ринку експертиз (приватним лабораторіям, експертам) — переглянути бізнес-модель: підготуватися до конкуренції з державним Центром, розробити пропозиції щодо співпраці/аутсорсингу; 2) для громадянських організацій і депутатів — вимагати чітких процедур прозорого відбору членів Наглядової ради, публічного конкурсу на директора, зовнішніх аудиторських механізмів; 3) для бізнесу — провести внутрішні аудити документів і підготуватися до можливих експертиз та претензій щодо активів; 4) для НАБУ/САП — узгодити формальні критерії і прозорі запити, щоб пріоритет не став інструментом вибіркового прискорення; 5) контроль за бюджетом — наполягати на публічних розрахунках додаткових видатків до проєкту бюджету 2027.