Застава — не має перетворюватися на інструмент пограбування свободи. Цей проєкт намагається систематизувати, але одночасно значно розширює можливості використовувати майно як заставу. Для підозрюваного це може бути шансом вийти з-під варти — або додатковим тиском на майно і бізнес.
Що саме держава хоче змінити і навіщо. Нова редакція статті 182 і додаткова стаття 182-1 вводять: (1) можливість вносити заставу не лише грошима, а й майном (включно з арештованим); (2) єдину централізовану Методику визначення розміру застави, яку затверджуватиме Генеральний прокурор після погодження з правоохоронними органами; (3) правило, що розмір застави не має перевищувати 25% сукупних активів особи — за умови, що сторона обвинувачення доведе належність активів і їх вартість; (4) вимоги до оцінки активів (включно з криптоактивами, активами за кордоном, корпоративними правами) та процедури прийняття майна як застави; (5) правила щодо звернення застави в дохід держави, реалізації майна, повернення залишку заставодавцю; (6) механізм швидкого прийняття майна як застави (ухвала негайно, не пізніше 24 годин у певних випадках) та можливість заміни застави на особисте зобов'язання при передачі активів державі.
Чому це роблять. Мета, яку декларує ініціатор — уніфікація підходів до розрахунку застави, зменшення дискреції суддів та правоохоронців, підвищення передбачуваності і прозорості. Також: надати інструменти для звільнення людей з-під варти шляхом внесення застави майном, а для держави — механізм використання майна у разі невиконання обов'язків.
- Вигоди: 1) Бути звільненим з-під варти можна не лише за гроші — важливо для осіб з великим неліківідним майном; 2) Єдиний підхід (за ідеєю) зменшить розбіжності в попередній практиці; 3) введення граничного відсотка (25%) — механізм, який може обмежити надмірні застави, якщо застосовується послідовно; 4) чіткі правила щодо оцінки та держреєстрації майна зменшать хаос при оформленні застави.
- Ризики та втрати: 1) Методика готуватиметься і затверджуватиметься Генпрокурором після погодження з силовиками (МВС, СБУ, ДБР, БЕБ, САП) — це створює ризик формування критеріїв під впливом правоохоронних органів, а не незалежних експертів чи судів; 2) вимога доведення належності активів покладає велику роль на сторону обвинувачення, але фактично дає інструмент тиску на бізнес і сімейні активи (враховуються активи у фактичному/бенефіціарному володінні, активи за кордоном, довірча власність, номінальні бенефіціари); 3) можливість використовувати арештоване майно як заставу без зняття арешту — подвійне обтяження: майно і далі під арештом і одночасно «застава»; 4) для бізнесу — ризик блокування корпоративних прав, порушення обігу акцій/часток, ускладнення фінансування; 5) оцінка й реалізація майна створюють поле для корупції (оцінювачі, реєстрація, аукціони), особливо якщо процеси не будуть відкритими й контрольованими; 6) витрати на оцінку, держреєстрацію, правничу підтримку та судові спори ляжуть на підозрюваних і бізнес; 7) положення про негайне прийняття майна і механіку звернення застави можуть призводити до поспішних рішень без належного контролю суду.
- Кого це торкнеться: підозрювані та обвинувачені, їхні сім’ї, заставодавці (фізичні та юридичні), малі й середні підприємці і великі компанії (через корпоративні права), фінансові установи (через арешт рахунків і електронних гаманців), оцінювачі й реєстри.
Чіткий висновок для суспільства з огляду на права людини. Ініціатива має позитивну сторону — стандартизація і встановлення межі у відсотках активів теоретично може стримувати свавілля при призначенні застави. Але ключові рішення щодо Методики прийматимуться під контролем (або після погодження) органів, зацікавлених у слідстві, а не незалежних органів; крім того, допуск арештованого та бенефіціарного майна як застави значно розширює інструменти тиску на право на свободу, приватність і економічну діяльність. Тобто — більше ризиків, ніж реального посилення гарантій. Без судового і зовнішнього (громадського/незалежного) контролю залишаються широкі лазівки для зловживань.
Що робити вже зараз — практичні поради. 1) Якщо ви підозрюваний або заставодавець — негайно залучіть адвоката, документуйте походження і належність усіх активів; зберіть повні докази про номінальних власників, договори, відчуження; 2) бізнесу — перевірте документообіг щодо корпоративних прав, підготуйте підтвердження реальної власності та незалежні оцінки; 3) фіксуйте арешти й обтяження, майте незалежну оцінку ліквідності активів; 4) готуйтеся оскаржувати положення Методики та конкретні рішення в суді — вимагати детальної мотивувальної ухвали від слідчого судді; 5) громадянське суспільство та профспілки бізнесу — стежте за процесом розробки Методики та вимагайте прозорих конкурсів оцінювачів, відкритих аукціонів і механізмів контролю за реалізацією майна.
Коли набуде чинності: закон передбачає набрання чинності через шість місяців після публікації; Генеральний прокурор має розробити Методику протягом п’яти місяців — отже практична дія новел залежатиме від змісту цієї Методики.