Коротко і чесно: ідея проста і корисна — гарантувати запаси їжі, ліків і пального на рівні кожної області. Але законопроєкт делегує ключові рішення Кабміну і залишає багато ризиків щодо витрат, прозорості й можливих зловживань.
Що саме держава хоче змінити і навіщо: внести до Закону «Про державні резерви» норму, що у складі державного матеріального резерву повинні бути створені регіональні резерви продуктів харчування, медикаментів та пального у кожній області. Перелік товарів, обсяги та «чіткі механізми використання» визначатиме Кабінет Міністрів. У прикінцевих положеннях проєкту — доручення Кабміну підготувати фінансово-економічне обґрунтування та зміни до бюджету для реалізації цих норм.
- Вигоди: краща готовність до надзвичайних ситуацій і локальних криз; скорочення часу на доставку допомоги; потенційне вирівнювання доступності ліків і пального між регіонами; можливість стримувати стрибки цін у кризу; додаткові замовлення для місцевих постачальників.
- Головні ризики й втрати:
- широка дискреція Кабміну при визначенні переліків і механізмів — ризик непрозорих рішень і «закритих» процедур закупівель;
- корупційні ризики при створенні й поповненні запасів (від підрядів на складування до закупівель за завищеними цінами);
- тривалі бюджетні витрати: створення і збереження запасів (склади, логістика, ротація, утилізація прострочених товарів); це вимагатиме змін до держбюджету й може тиснути на інші програми;
- ризик неефективного розподілу (запаси концентруються там, де є політичний вплив, а не там, де реально потрібно);
- непрозорі правила використання резервів можуть дозволити «рейдові» розпорядження без чітких критеріїв компенсації приватним власникам (якщо передбачено тимчасове використання приватних складів чи ресурсів);
- для малого бізнесу: можливість участі в постачанні, але й ризик затримок платежів, вимог до зберігання або непрозорих тендерів; для великого бізнесу — очікувані контракти, але з високими репутаційними ризиками при сумнівних процедурах;
- операційний строк запуску: поки Кабмін не затвердить регламенти та не буде закрито питання фінансування, механізм працювати не буде — реалістично це місяці, часто рік і більше.
Висновок з погляду прав людей і суспільних інтересів: законопроєкт може реально підсилити стійкість регіонів до криз і захистити життя людей, якщо його імплементують прозоро, з чіткими критеріями використання, публічними реєстрами запасів, аудитом і гарантованим фінансуванням. Якщо ж делегування широких повноважень Кабміну супроводжуватиметься відсутністю прозорих процедур і контролю, тоді користь буде мінімальною, а ризики — великі: марнотратство бюджету, корупція, нерівний доступ до запасів. Прямого втручання в недоторканність житла цей проєкт не передбачає, але можливі непрямі ризики (тимчасове використання приватних ресурсів, примусове розміщення запасів) — тому потрібні гарантії компенсації і процедурної захищеності.
Що робити вже зараз (практичні поради для громадян, місцевих рад і бізнесу): збирайте й документуйте наявні запаси та договори з постачальниками; бізнесам — переглянути умови зберігання й постачання, підготувати прозорі пропозиції й вимоги до оплати; місцевим радам — вимагати публічних планів і бюджетних розрахунків від обласних адміністрацій; відстежуйте, щоб закупівлі й наповнення резервів проходили через Prozorro та піддавалися зовнішньому аудиту; адвокатам і активістам — готувати шаблони запитів про доступ до інформації й механізми оскарження можливих неправомірних рішень.