Не для краси: держава хоче швидше й «беззаперечно» вести справи про корупцію на великому рівні — але ці зміни несуть і реальні ризики для гарантій громадян.
Що саме пропонують і навіщо. Законопроєкт розширює й уточнює перелік посад, кримінальні правопорушення щодо яких підслідні детективам Національного антикорупційного бюро (НАБУ). До переліку додаються — серед інших — керівники допоміжних органів Президента і їхні заступники, голови обласних і міських (Києва, Севастополя) адміністрацій та їхні заступники, керівники військових/військово-цивільних адміністрацій, начальники обласних військових адміністрацій, керівники і члени наглядових рад великих державних підприємств, а також керівники Бюро економічної безпеки та ДБР (як обʼєкти розслідування).
Проєкт також встановлює оперативний механізм для вирішення спорів про підслідність: якщо в Єдиному реєстрі виявили паралельні розслідування, слідчий повідомляє прокурора — і прокурор має ухвалити рішення про підслідність протягом 5 робочих днів. Якщо паралельно розслідує НАБУ і інший орган, підслідність визначає прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Матеріали мають бути передані іншому органу протягом 10 днів після постанови прокурора.
Ще: питання створення спільних слідчих груп у провадженнях НАБУ може вирішувати заступник Генерального прокурора — керівник САП; у справах НАБУ екстрадиційні запити можуть направляти Генеральний прокурор або заступник Генпрокурора — керівник САП.
Чому це роблять. Офіційно — щоб виконати євроінтеграційні орієнтири, уникнути подвійних розслідувань і пришвидшити процеси екстрадиції та міжнародної співпраці у справах про корупцію високопосадовців.
- Вигоди: чіткіший перелік підслідності для великих корупційних справ; механізм розв’язання «перекриття» правоохоронних повноважень (швидше визначення підслідності); скорочення бюрократії при формуванні спільних слідчих груп і підготовці екстрадиційних запитів; краще виконання міжнародних орієнтирів і, можливо, швидша робота у складних міжнародних справах.
- Ризики і втрати для прав людини та суспільства: централізація рішення про підслідність і про створення спільних груп у прокурорській ланці (особливо САП) підвищує ризик політичного впливу або вибіркового використання цих повноважень; можливі зловживання при «перехопленні» проваджень (перекладання справ на НАБУ або навпаки) за політичними мотивами; ризики втрати або недбалої передачі матеріалів при переліченій 10‑денній передачі (ланцюг доказів, докази, доступ адвокатів); посилення тиску на керівників місцевої влади й менеджмент великих підприємств, що може призвести до частіших перевірок і тимчасових блокувань бізнес‑операцій; слабка судова чи незалежна зовнішня перевірка рішень, що призначають підслідність — ризик ослаблення системи балансів і противаг.
- Наслідки для МСП і великого бізнесу: прямого розширення для МСП немає, але великі державні підприємства та ті компанії, де держава має більшість, опиняться під пильнішим наглядом; це означає більше запитів, перевірок, ризик втручання в робочі процеси і додаткові юридичні витрати; контрагенти і банки можуть відреагувати підвищеним ризиком і тимчасовими обмеженнями доступу до фінансування.
- Корупційні ризики та зловживання правоохоронцями: делегування вирішальних повноважень САП/прокуратурі (а не суду чи незалежного контрольного органу) створює можливість використання механізму підслідності як інструменту впливу; питання прозорості прийнятих рішень залишаються важливими — без публічних мотивувань і можливостей швидкого оскарження ризики зростають.
- Прямі й непрямі витрати: законопроєкт заявляє про відсутність додаткових бюджетних витрат, але реальні витрати — юридична підтримка, аудит, збереження доказів, можливі затримки в роботі підприємств — лягають на фігурантів справ і бізнес.
- Кого торкнеться найперше: високопосадовці (кілька додаткових категорій), очільники обласних/військових адміністрацій, керівники великих держпідприємств, менеджмент компаній зі значною держчасткою, а також слідчі та прокурори, які координуватимуть підслідність.
- Коли і як запрацює на практиці: норми набирають чинності з дня опублікування; фактичний ефект з’явиться відразу — оскільки прокурори отримають 5‑денний строк для визначення підслідності, а САП — розширені повноваження щодо спільних груп і екстрадиції. Практика залежатиме від внутрішніх інструкцій Офісу Генпрокурора та САП: на перших порах — період адаптації і можливих конфліктів між органами, далі — встановлення нових процедур.
Висновок для суспільства (з позиції прав людини). Законопроєкт має важливу мету — пришвидшити розслідування корупції високого рівня та виконати євроінтеграційні зобов’язання. Але він одночасно концентрує ключові процесуальні рішення в руках прокурорської ланки (особливо САП) — і це створює системний ризик політизованого розподілу підслідності та послаблення незалежного контролю. Норми не змінюють базові гарантії недоторканності житла і не вводять прямо дозволів на безсудові обшуки, але централізація повноважень підвищує ймовірність частих, складних і «репресивних» розслідувань проти локальної влади і менеджменту держкомпаній. Отже: користі для боротьби з високою корупцією — більше, ніж прямих посягань на житло, але ризики свавілля й політичного застосування механізмів підслідності залишаються помітними.
Поради — що робити вже зараз (громадянам і бізнесу). Займати вичікувальної позиції не можна. Правові кроки, які варто зробити негайно:
- Громадянам та посадовцям: документуйте офіційні контакти і дії, зберігайте кореспонденцію, ведіть журнал подій — це допоможе довести хронологію і контекст дій при будь‑якому розслідуванні.
- Підприємствам (особливо таким, де є держчастка): провести юридичний аудит комплаєнсу, впровадити внутрішні правила збереження і передачі документів, призначити відповідального за взаємодію зі слідством, підготувати пакет типових процесуальних реакцій (як діяти при виїмці, допиті, обшуку).
- Всякій фігуранті: мати доступ до адвоката з кримінального права ще на етапі першого контакту зі слідством; фіксувати вимоги прокурора під час передачі матеріалів; оперативно вимагати обґрунтування прокурорської постанови при зміні підслідності і за необхідності — оскаржувати її в порядку, передбаченому КПК.
- Громадським організаціям і медіа: моніторити прийняття рішень САП про підслідність та публічно висвітлювати випадки можливого зловживання для створення суспільного контролю.
- Парламенту/контролюючим інститутам: наполягати на публічних процедурах, прозорих мотиваціях прокурорських рішень, доступі адвокатів до матеріалів при передачі та створенні механізмів швидкого судового перегляду рішень про підслідність.
Коротко: закон може зробити антикорупційні розслідування більш оперативними — за умови високої професійності та політичної нейтральності прокуратури. Натомість централізація рішень без додаткових прозорих запобіжників створює ризики свавілля й політичного тиску. Готуйтесь: документуйте, консультуйтесь з адвокатом, робіть комплаєнс і вимагайте прозорості.