Нарешті увага до тих, хто тримає зв'язок громади з радою — але чи не обмежиться це лише святом?
Державна ініціатива встановити «День старости» (щороку 7 червня) має на меті підвищити престиж інституту старост, популяризувати їхню роботу та обмін кращими практиками, рекомендувати місцевій владі проводити урочисті заходи і закликати центральні та місцеві органи сприяти їхньому проведенню. Постанова — суто символічний акт: вона пропонує святкування, рекомендації органам місцевого самоврядування та сприяння від виконавчої влади, без прямих змін повноважень старост або виділення держфінансування.
- Вигоди: підвищення видимості інституту старост; можливість для місцевих громад презентувати проблеми і рішення; шанс на обмін практиками і підвищення громадської активності; невелика додаткова репутаційна підтримка для людей, які виконують важку місцеву роботу.
- Ризики і втрати: постійна символіка не замінює реальних змін — зарплат, повноважень, ресурсів; можливе перетворення свята на політичні піар-акції партій і місцевих еліт; навантаження на місцеві бюджети (заходи, нагороди) — формально без державних витрат, але реально кошти можуть бути потрібні з місцевих бюджетів; ризик використання заходів для непрямого тиску на старост чи населення (наприклад, фіктивні «вручення нагород» підтримуваним кандидатам).
- Наслідки для громадян: переважно позитивні у вигляді визнання і можливостей для діалогу; проте без підсилення прав і гарантій старост це радше іміджева ініціатива. Для приватності та недоторканності житла — жодних прямих змін.
- Наслідки для бізнесу (МСП і великого бізнесу): мінімальні — можливі локальні замовлення послуг під заходи; ризик участі бізнесу в політичних чи іміджевих проектах, що може створити очікування лояльності або репутаційні ризики.
- Ризики корупції та зловживань: низькі на рівні закону, але місцево — середні: нагороди, гранти чи закупівлі під святкові заходи можуть стати приводом для непотизму або витрат поза конкурсом. Відсутність окремого фінансування підсилює ризик непрозорих розпоряджень місцевих бюджетів.
- Прямі та непрямі витрати: формально — без додаткових витрат державного бюджету; фактично — витрати місцевих рад на проведення заходів, подарунки, логістику. Адміністративні витрати для органів управління та виконавчих органів для «сприяння» заходам.
- Кого торкнеться: старости, мешканці старостинських округів, місцеві ради і адміністрації, постачальники послуг у громадах; потенційно — політичні групи, які захочуть використати день для промоції.
- Коли й як запрацює: постановою — з дня прийняття; щорічні заходи починають проводитися з першого року після затвердження. Рекомендаційний характер означає, що темп і обсяг заходів визначають місцеві ради і адміністрації.
Висновок для суспільства з огляду на права людини: встановлення Дня старости — переважно символічний крок, що не загрожує правам людини і не розширює повноважень держави. Проте символічні ініціативи не вирішують ключових проблем захисту прав і інституційної спроможності старост (гарантовані повноваження, оплата праці, незалежність, прозорість). Є ризик перетворення свята на інструмент політичного піару і непрозорих місцевих видатків.
Поради — що робити вже зараз:
- Документуйте: старости та активісти фіксуйте витрати та джерела фінансування заходів, протоколи рішень ради про виділення коштів, списки учасників і нагороджених.
- Пильнуйте прозорість: вимагайте відкритих процедур закупівель і прозорих конкурсів на організацію заходів; публікуйте звіти місцевих рад.
- Захищайте аполітичність статусу старост: не дозволяйте використовувати день для прямої агітації — при порушеннях звертайтесь до місцевої виборчої комісії, Держфінінспекції або омбудсмена.
- Якщо ви староста — консультуйтеся з адвокатом щодо своїх прав і обов’язків перед участю в офіційних заходах, особливо якщо вимагають політичної лояльності або виконання наказів, що виходять за межі посадових обов’язків.
- Громадським організаціям: використайте День старости як привід для адвокації реальних змін — бюджету, статусу, підзвітності, а не лише святкових заходів.