Це важливий крок — держава намагається захистити інтереси дитини в міжнародних сімейних спорах, але відкриває двері для нових юридичних колізій і судових маніпуляцій.
Що хочуть змінити і навіщо. Зміна в частині першій статті 65 Закону «Про міжнародне приватне право» дозволяє визначення та оскарження батьківства не лише за особистим законом дитини на момент народження, а й за «правом, яке має тісний зв’язок із відповідними відносинами», якщо воно є більш сприятливим для дитини. Мета — надати судам та органам більше гнучкості, коли застосування стримуючого або дискримінаційного особистого закону порушує права дитини (наприклад, у випадках сурогатного материнства, донорства, заяв про батьківство осіб з різним громадянством або коли в одній юрисдикції немає механізму визнання батьківства).
Як це працюватиме на практиці. Суд або орган, розглядаючи справу, зможе відмовитися від автоматичного застосування особистого закону дитини і обрати інший правовий порядок, який має «тісний зв’язок» (наприклад: місце проживання сім’ї, громадянство одного з батьків, місце народження, місце настання правовідносин — залежно від доказів). Водночас цей інститут залишає великий простір для дискреції: треба довести, що інше право дійсно «більш сприятливе», і встановити критерій «тісного зв’язку» — це буде предметом судової практики й експертиз з іноземного права.
- Вигоди: кращий правовий захист дитини у складних міжнародних ситуаціях; можливість визнати батьківство там, де особистий закон його забороняє; підтримка дітей в сім’ях з міжнародними елементами (сурогатство, донорство, подвійне громадянство, розлучення за кордоном).
- Ризики: зростання «вибору права» і форум-шопінгу — сторони обиратимуть юрисдикцію з найбільш сприятливими правилами; невизначеність критеріїв «тісного зв’язку» призведе до довгих судових проваджень; збільшаться витрати на правові висновки про іноземне право, переклади та експертизи; можливі конфлікти рішень між державами (ризик нерухомого визнання вердиктів).
- Втрати / додаткові витрати: для батьків — вищі судові та експертні витрати; для держави — навантаження на суди й органи реєстрації, потреба у методичних роз’ясненнях; для медичних установ і агентств — витрати на адаптацію документів та договорів до нового ризикового середовища.
Коли і кого це торкнеться найбільше. Норма запрацює з дня опублікування. Найпершими відчують зміни: діти та батьки у справах зі «змішаними» міжнародними елементами (сурогатні діти, міждержавні пари, емігранти), юридичні фірми, які супроводжують міжнародні родинні справи, клініки репродуктивної медицини та посередники. Великі бізнеси без жорсткого зв’язку зі сферою сімейного права навряд чи зазнають прямих втрат, але МСБ, що працює в суміжних послугах (адвокатські бюро, агентства з трансферу та реєстрації документів), отримає додатковий попит і ризики.
Ризики корупції та зловживань. Формулювання «тісний зв’язок» і «більш сприятливе право» дає простір для дискреції суддів і посадовців; без прозорих критеріїв і методичних роз’яснень це може стимулювати торгівлю впливом при вирішенні вибору права або пришвидшений прийом рішень на користь певних сторін. Також можливі зловживання при подачі підробних документів про зв’язок із юрисдикцією.
Оцінка — добре це чи погано для суспільства. В цілому ініціатива — корисна ціннісно: вона ставить на перше місце інтерес дитини і дає шанс уникнути жорстких наслідків застосування непридатного особистого закону. Але без супровідних механізмів (чітких критеріїв «тісного зв’язку», порядку доведення іноземного права, методичних роз’яснень та підготовки суддів і реєстраторів) практичні ризики — невизначеність, витрати та маніпуляції — можуть перевищити вигоди.
Що робити вже зараз (поради). 1) Батькам та парам з міжнародним елементом: перед початком процедур сурогатства/перетину кордону/реєстрації дитини зверніться до юриста з міжнародного приватного права; збирайте й нотаріально підтверджуйте документи про місце проживання, громадянство, родинні зв’язки; готуйтеся до отримання правової експертизи іноземного права. 2) Клінікам і агентствам: оновити договірні шаблони, інформувати клієнтів про ризики і потребу в юридичній оцінці; співпрацювати з адвокатами для стандартизації пакету документів. 3) Адвокатам і нотаріусам: готувати типові докази «тісного зв’язку», напрацювати мережу іноземних правознавців для експертиз. 4) Державі і судам (рекомендації): оперативно підготувати методичні роз’яснення, чек-листи доказів, навчання для суддів і реєстраторів; встановити прозорий порядок оцінки іноземного права й стандарти доказування, щоб мінімізувати корупційні ризики.