Цей законопроєкт пропонує додати чіткі правила захисту права власності від порушень, пов’язаних не з позбавленням володіння. Йдеться про ситуації, коли на земельній ділянці самовільно збудована тимчасова споруда, яка не є нерухомим майном. У майбутньому власник ділянки зможе вимагати демонтаж такої споруди за зразком норм Цивільного кодексу, а також звертатися до суду за аналогією до положень Земельного кодексу. Важливо, що закон набирає чинності з дня опублікування.
Як це може вплинути на повсякденне життя громадян та бізнесу? Законопроєкт запроваджує більш прямі механізми захисту приватної власності від незаконного будівництва на ділянках. Проте у реальному житті питання потребують чітких критеріїв: що саме вважається тимчасовою спорудою, як швидко має відбуватися демонтаж, які є застереження проти можливих зловживань. Нижче наведено ключові наслідки для різних груп та рамки застосування положень.
- Для громадян-власників ділянок: вони отримують можливість швидко ініціювати демонтаж незаконно зведених тимчасових споруд, якщо вони розташовані на їхній землі та не є нерухомим майном. Це посилює реальне право розпоряджатись своїм майном та зменшує тривалі судові та адміністративні витрати на довготривалі позови.
- Для малого та середнього бізнесу (МСП): бізнеси, які мають власні землі під крамницями чи кіосками, можуть швидше позбутися незаконних споруд поблизу їхнього об’єкта, що зменшує зовнішні конкуренти або зазіхання на ділянку. Проте обмеження можуть торкнутися тимчасових споруд, які на законних обґрунтуваннях є необхідними для бізнесу, тому потрібні чіткі критерії розрізнення.
- Для великого бізнесу та забудовників: зміцнюється можливість відсторонити перешкоди на ділянках, але також зростає роль правової процедури та витрат на демонтаж за рахунок порушників. Важливо, щоб вимоги застосовувалися однаково та не перетворювались на інструмент тиску або зловживань.
- Ризики корупції та зловживань: як і з будь-яким інструментом примусу, існує ризик зловживань під час формування доказів, швидкості розгляду або використання демонтажу як тиску на конкретних гравців ринку. Необхідні прозорі процедури, чітке визначення термінів та контроль за виконанням рішень.
- Прямі та непрямі витрати: прямі – витрати на судове провадження та сам демонтаж, витрати на юридичний супровід, а також можливі витрати заявників на оскарження помилкових рішень. Непрямі – перебої в бізнес-процесах, очікування рішення та зміни у використанні ділянки.
- Кого зачіпає норма: власників земельних ділянок, де розміщені тимчасові споруди, що збудовані без законних підстав; осіб або компаній, які володіють або використовують такі ділянки та споруди, та всіх заінтересованих сторін у діях з демонтажу.
- Коли і як набирає чинності: норма набирає чинності з дня, наступного за публікацією закону. Точна дата визначається публікацією у Відомостях Верховної Ради або офіційних джерелах, тож важливо слідкувати за оновленнями.
Загалом законопроєкт покликаний зробити захист права власності більш зрозумілим та оперативним у випадках самовільного зведення тимчасових споруд. Проте йому потрібна конкретика у визначеннях та чіткість процедур, щоб уникнути надмірної експлуатації або зловживань з боку будь-якої сторони.
У резюме: законопроєкт має однозначний позитивний вплив на захист власності, але вимагає ретельного впровадження норм та контролю за застосуванням, щоб не стати інструментом дискримінації чи тиску. Рекомендації нижче допоможуть ще зараз підготуватися до змін.
Якщо ви зацікавлені в деталях, перегляньте відповідні документи та обговорення, зверніться до правових експертів, і слідкуйте за прогресом законопроєкту.