Коротко і різко: ідея виглядає патріотично — забрати гроші від угод про визнання винуватості у приватних фондів і пустити їх на озброєння та виплати військовим. Але в деталях — багато підводних каменів, які можуть підірвати і справедливість судового процесу, і контроль за витратами в армії.
Що держава намагається змінити і навіщо. Наразі при укладанні угод про визнання винуватості іноді домовляються про відшкодування збитків і додаткові штрафи; ці кошти можуть опинятись у різних фондах або під контролем неурядових структур. Авторка законопроєкту пропонує: відтепер такі суми повинні йти до спеціального фонду Державного бюджету і передаватись Міноборони для закупівлі, модернізації й ремонту озброєння та виплати грошового забезпечення. Формально мета — централізувати надходження, уникнути «відпливу» коштів у сумнівні приватні структури, і збільшити ресурси для оборони.
- Вигоди: додаткові (хоч і нестабільні) надходження до спецфонду на потреби оборони; зниження ризику, що гроші від таких угод підуть на приватні інтереси засновників фондів; проста політична аргументація — «гроші для армії». Для оборонних постачальників — потенційне збільшення попиту; для громадськості — видимість, що кримінальні гроші йдуть на державні потреби.
- Ризики та втрати: 1) Порушення прав потерпілих — такі відшкодування часто покликані саме відшкодовувати шкоду потерпілому. Перенаправлення всіх коштів до Міноборони може лишити реальних постраждалих без відшкодування. 2) Зростання стимулів до масових укладень угод про визнання винуватості як джерела доходу — це може тиснути на прокурорів і слідство, щоб «виробляти» кошти, а не добиватися повного розслідування і справедливості. 3) Фіскальна непередбачуваність — такі надходження нерегулярні, тому бюджету складно планувати витрати. 4) Ризик корупції при передачі коштів Міноборони — відомство історично є однією з найбільш вразливих у сфері великих закупівель; без жорстких прозорих правил і контролю гроші можуть просто «осідати» у схемах закупівель. 5) Конституційні та процесуальні питання — чи не суперечить це принципам відшкодування шкоди та правам потерпілих, чи не обмежує доступ до індивідуальної реституції. 6) МСП поза сектором оборони можуть відчути підміну бюджетних пріоритетів — ресурси спрямовуються у вузьке коло компаній (оборонні постачальники), що створює нерівні умови для бізнесу.
Кого це торкнеться та як швидко запрацює: торкнеться насамперед підозрюваних/обвинувачених, потерпілих, прокурорів, Міністерства оборони, а також організацій, які раніше отримували кошти з таких угод (фонди, благодійники). Закон набирає чинності з дня, наступного за публікацією; Кабмін матиме 3 місяці на підготовку порядку перерахування та використання — фактичний механізм запрацює через ці нормативні акти, але перші результати і перші ризики можуть проявитися вже на ранніх етапах перерозподілу коштів.
Оцінка в цілому: задум — зрозумілий і має суспільну підтримку в умовах війни: спрямувати «кримінальні» гроші на оборону. Проте у представленому вигляді норма створює більші ризики, ніж гарантій: загроза правам потерпілих, стимул до зловживань у кримінальному процесі та серйозні корупційні ризики при витрачанні коштів Міноборони. Без додаткових запобіжників я вважаю цю ініціативу ризиковою — користь може бути, але лише за умови жорстких умов і прозорості.
Що робити вже зараз: 1) парламентарям і громадським організаціям — вимагати в правках: а) пріоритетне відшкодування безпосереднім потерпілим; б) чітке визначення, які саме суми і за яким механізмом передаються до спецфонду (не всі форми відшкодування мають однакову природу); в) обов’язкові антикорупційні гарантії для витрачання коштів Міноборони: публічні тендери на Prozorro, щоквартальна публічна звітність, зовнішній аудит, парламентський контроль; г) заборона використовувати такі кошти для операційних витрат, крім чітко перерахованих напрямків; д) збереження контролю за тим, щоб перенаправлення коштів не створювало стимулів для необґрунтованих угод про визнання винуватості. 2) адвокатам і потерпілим — наполягати в угодах на прямому відшкодуванні шкоди потерпілим або на чітких механізмах компенсації. 3) бізнесу (особливо МСП, що не в обороні) — моніторити, чи не перетягнуться бюджетні ресурси в один сектор, і готуватися до конкуренції в держзакупівлях; великим компаніям — готувати антикорупційну відповідність при роботі з держзамовленнями.
Підсумок: добре, що хочуть зупинити «відтік» грошей у сумнівні фонди і допомогти армії — але як воно працюватиме на практиці залежить від правил, а їх наразі замало. Без суворих процедур прозорості і захисту прав потерпілих ризики перевищують потенційні вигоди.