Нарешті — трохи здорового глузду у бюрократію. Законопроєкт пропонує дати іноземним і безгромадянським військовослужбовцям більше часу й ясніші підстави для законного перебування в Україні після укладення контракту або після звільнення.
Що саме держава хоче змінити і навіщо:
1) Зафіксувати, що іноземець/особа без громадянства, яка в установленому порядку уклала контракт у ЗСУ, Нацгвардії або Держспецслужбі транспорту, вважається в Україні на законних підставах до отримання посвідки на тимчасове проживання, але не більше ніж 3 місяці з дня укладення контракту.
2) Для тих, хто уклав контракт до набрання чинності попереднього закону (No 4730-IX), продовжити строк звернення за посвідкою з 6 місяців до 1 року — щоб не втратити статус через брак часу, служби поза місцем дислокації чи завантаженість міграційних підрозділів.
3) Для тих, хто уклав контракт у перехідний період, встановити кінцеву дату для звернення — 10 травня 2027 року; доти законність можна підтверджувати службовим документом або довідкою МОУ.
4) Ввести 3-місячний період законного перебування після розірвання контракту для тих, хто звільнився до набрання чинності закону, щоб мати час на оформлення статусу.
- Вигоди: захищає від негайного статусного вакууму контрактників-іноземців; зменшує ризик масових порушень міграційного режиму через технічні причини; підвищує привабливість служби в армії для іноземців (надійність правового статусу).
- Втрати/негатив для громадян: прямого фінансового удару немає, але можливі непрямі соціальні витрати, якщо служба іноземців викличе суспільні дискусії; ризик зниження прозорості у питаннях безпеки.
- Наслідки для МСП: мінімальні — послаблення ризику, що працівники-іноземці, які одночасно служать, опиняться нелегально; можливе короткострокове навантаження на HR і юридичні служби підприємств, що працюють із такими особами.
- Наслідки для великого бізнесу: практично відсутні прямі ефекти; для компаній, які співпрацюють із військовими формуваннями або залучають колишніх контрактників, зміни дають більшу правову передбачуваність.
- Ризики корупції та зловживань: реальні — можливість зловживань при видачі «довідок військовослужбовця» або використанні службових посвідчень як підстав для перебування; ризик фальсифікацій і тиску на місцеві міграційні органи для пришвидшеного оформлення без належної перевірки.
- Прямі й непрямі витрати: законопроєкт стверджує, що додаткових бюджетних витрат немає, але на практиці можливі непрямі витрати на перенавантаження міграційних підрозділів, додаткові перевірки, інформаційну роботу і координацію з Міноборони.
- Кого це торкнеться: іноземці та особи без громадянства, які служать або служили за контрактом у ЗСУ, Нацгвардії, Держспецслужбі транспорту, а також їхні сім’ї/роботодавці по лінії відновлення статусу.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після публікації; переходові строки — один рік для контрактів, укладених до попереднього закону, і фіксована дата 10 травня 2027 для тих, хто опинився в проміжку. Кабмін має привести акти у відповідність протягом 3 місяців, але на практиці оформлення та перевірки можуть тривати довше через черги й організаційні питання.
Висновок. У сукупності — це скоріше позитивна, технічна й гуманна ініціатива: вона вирішує реальну проблему «правового вакууму» для людей, які воюють за Україну, і знижує ризик їхнього автоматичного перетворення на нелегалів. Однак закон відкриває простір для ризиків безпекового та корупційного характеру, якщо не будуть впроваджені чіткі процесуальні гарантії та прозорі процедури верифікації.
Що робити вже зараз (поради практичні):
1) Якщо ви іноземець/особа без громадянства, котра служить чи служила — не відсилайте справу на останній день: зберіть копії контракту, військового квитка, довідки від частини і звертайтеся в територіальний підрозділ ДМС або відповідний орган уже зараз.
2) Військовим частинам — організувати інформаційну підтримку (роз’яснення, комплектування документів, довідки МОУ), щоб люди могли оформити статус без зайвих затримок.
3) ДМС і Міноборони — узгодити формати довідок/посвідчень, запровадити електронний обмін даними, стандартизувати процедури верифікації аби мінімізувати корупційні ризики.
4) Громадським організаціям та юристам — надавати безоплатну правову допомогу контрактникам, моніторити випадки відмов або затримок, фіксувати порушення.