Несподівана тривога в сім’ї — і одночасно страх втратити роботу. Цей проєкт закону намагається гарантувати: якщо один із батьків пішов на службу, другий, який самостійно доглядає дитину, не може бути звільнений ініціативою роботодавця (крім випадку повної ліквідації).
Що саме хочуть змінити і чому. Пропонують доповнити ст.184 КЗпП нормою, яка прямо забороняє роботодавцю звільняти працівника, який через проходження військової служби іншого з батьків самостійно доглядає дитину. Мета — знизити ризик втрати доходу сімей мобілізованих/військовослужбовців та захистити інтереси дітей під час воєнного стану.
- Вигоди: додатковий трудовий захист для людей, які фактично самі виховують і утримують дітей під час служби партнера; соціальна стабільність сімей захисників; мінімальний тягар для державного бюджету (як зазначено у пояснювальній записці).
- Ризики та прогалини: у проєкті немає чіткого визначення, хто саме вважається «самостійно здійснює догляд» (документи, термін дії такого статусу), немає механізмів контролю й оперативного судового захисту; роботодавці можуть уникати гарантій шляхом тиску на працівника (примусове звільнення за згодою), переведення на іншу посаду, скорочення годин чи оформлення тимчасових договорів; ризик імітації «повної ліквідації» як способу обходу заборони.
- Втрати для бізнесу і можливові наслідки: для МСП — додаткові обмеження при кадрових рішеннях, що може стимулювати обережнішу політику найму або практику гнучких/неформальних відносин; великі компанії матимуть процедурні витрати на перевірку та оформлення статусу працівників; потенційне зростання судових спорів і потреба в кадрових інструкціях.
- Ризики корупції/зловживань: фіктивні процедури ліквідації, тиск на працівника з підписанням угод про розірвання, імітація переведень або зміни вигідних умов; без чітких процедур і санкцій такі ризики зростають.
- Хто постраждає/скористується: в першу чергу — один із батьків, який лишається доглядати дитину під час служби іншого; жінки традиційно частіше опиняються в цій ролі, але норма універсальна; торкнеться роботодавців будь‑якого розміру, особливо із невеликою кількістю штатних одиниць.
- Коли і як запрацює: норма пропонується набрати чинності з дня, наступного за опублікуванням — отже, юридичний ефект настане одразу. Практично роботодавці вимагатимуть доказів статусу (повістка, довідка із військкомату, свідоцтва про дітей, тощо), а спори вирішуватимуться в судах та інспекціях праці.
Висновок для суспільства з огляду на права людини. Ініціатива — соціально важлива: дає додатковий захист сім’ям захисників і знижує ризик відчутної бідності дітей. Проте це – вузька гарантія з технічними прогалинами. Без чітких критеріїв, процедур встановлення статусу, заборони на примусове «звільнення за згодою» й механізмів притягнення роботодавців до відповідальності захист залишатиметься неповним. Для прав людини (соціального захисту та рівності) це крок уперед, але треба доопрацювання — інакше гарантію легко обійти, а реальний захист може виявитися ілюзорним.
Що робити вже зараз (поради для працівників і сімей):
Збирайте й зберігайте документи, що підтверджують проходження військової служби іншого з батьків (повістки/витяги, військові квитки, довідки із частини), письмово повідомляйте роботодавця про свій статус і просіть внесення відомостей до особової справи; робіть копії всіх звернень і відповідей; не підписуйте документів про звільнення під тиском — завжди вимагайте письмового формулювання причин; у випадку звільнення — звертайтеся до інспекції праці та до адвоката з трудових спорів, збирайте докази тиску або симуляцій ліквідації; повідомляйте профспілку або громадські організації, які допомагають військовим сім’ям.