Коротко і по суті: держава хоче зробити обов’язковими аудит і публічні звіти про використання всіх коштів на потреби оборони — від бюджету до благодійних пожертв. І звіти мають бути оприлюднені у «знеособленому вигляді».
Що саме пропонується і навіщо: додаються два ключові зобов’язання до статті про оборону: 1) використання коштів на потреби нацоборони підлягає обов’язковому аудиту; 2) усі органи (державні, місцеві, складові сектору безпеки, громадські і волонтерські організації тощо), які витрачали такі кошти, мають публічно звітувати про обсяги та напрямки витрат. Оприлюднення — у знеособленому вигляді. Мета проголошена зрозуміла — зменшити корупцію, підвищити довіру, підтримати боєздатність.
Практичні деталі реалізації: закон вносить зміни до Закону «Про оборону», дає Кабміну 3 місяці на приведення актів у відповідність. Питання, які на практиці визначатимуть ефективність: хто саме робитиме аудит (який орган і за якими стандартами), як відокремлюватимуться відомості, що становлять державну/оперативну таємницю, які строки і формат публікацій, та чи передбачені процедури оскарження і захисту персональних/комерційних даних. Також слід очікувати адміністративного навантаження для малих волонтерських ініціатив і МСБ, якщо не буде чітких звільнень або спрощених процедур.
- Вигоди: посилення фінансової прозорості; інструмент зниження корупційних ризиків; підвищення довіри донорів і суспільства; можливість виявляти й усувати зловживання в розподілі і використанні ресурсів.
- Ризики для безпеки і приватності: оприлюднення деталей (навіть знеособлених) може розкрити логістику, постачальників, обсяги та напрямки, що становить ризик для оперативної безпеки; можливість реідентифікації донорів і волонтерів; загроза витоку даних при слабкій кіберзахищеності.
- Втрата/відлякування донорів і волонтерів: публічна видимість внесків або їхніх наслідків може зменшити готовність ризикувати репутацією чи безпекою — зросте тиск на збереження анонімності, а частина пожертв може припинитися.
- Адміністративні і фінансові витрати: аудит і підготовка публічних звітів вимагають ресурсів — особливо від малих організацій; хоча в пояснювальній записці стверджують, що додаткових видатків не потрібно, на практиці потрібні люди, процеси і IT.
- Ризики зловживань і корупції: формулювання «аудит згідно закону» без чітких гарантій незалежності аудитора і процедур доступу до інформації дає можливість політично мотивованих або селективних перевірок; державні органи з контролю можуть використовувати доступ до фінданих для тиску на організації або бізнес.
- Наслідки для бізнесу (МСП і великого бізнесу): компанії-донори та контрагенти будуть підвладні розкриттю інформації про платежі й контракти, що ставить питання захисту комерційної таємниці; великому бізнесу легше виконати звітність, МСБ і підрядники отримають додаткові витрати і ризики.
- Кого торкнеться: державні органи, ВСУ та інші складові сектору безпеки, органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, волонтерські організації, бізнес, що робить пожертви або постачає товари/послуги на потреби оборони.
- Коли і як запрацює: закон набирає чинності наступного дня після публікації; Кабмін має 3 місяці для приведення актів у відповідність. На практиці перші повноформатні публічні звіти і перші аудити появляться лише після встановлення процедур, стандартів і ресурсів — це займе додаткові місяці.
Висновок для суспільства з огляду на права людини: ідея прозорості — позитивна з точки зору боротьби з корупцією і підвищення довіри. Проте механізм, який пропонується, поки що має суттєві прогалини у захисті права на приватність, оперативної безпеки та незалежності контролюючих органів. За критеріями захисту прав — це часткове покращення (бо вводить аудит і публічність), але без чітких гарантій щодо захисту класифікованої інформації, процедур оскарження і незалежності аудитора ризики зловживань і шкоди приватності лишаються значними.
Поради — що робити вже зараз: документи, які готують волонтерські та громадські організації: 1) систематизувати і зберігати первинні докази фінансових операцій (чеки, договори, акти), 2) розробити шаблони для «знеособлених» звітів (агреговані цифри, без персональних даних), 3) дбати про кіберзахист публічних звітів, 4) юристи повинні проаналізувати ризики реідентифікації донорів і вимагати чітких правил захисту персональних/комерційних даних при публікації, 5) бізнесу — передбачити в договорах захист комерційної таємниці і механізми співпраці з аудиторами, 6) всі зацікавлені — вимагати від законодавців уточнень: хто аудитує, як захищатиметься держтаємниця, яка відповідальність за витік/зловживання, механізми оскарження рішень аудитора.