Коротко і по суті: держава хоче дати Пенсійному фонду (ПФУ) чіткі повноваження з контролю за «збором на обов’язкове державне пенсійне страхування» та право отримувати від нотаріусів довідки про суми нотаріально посвідчених договорів за письмовою вимогою з печаткою. Мета — виявляти недоплати й підвищити надходження до бюджету пенсійної системи.
Що саме пропонується і навіщо: законопроєкт формально покладає на ПФУ і його територіальні органи функцію контролю за повнотою нарахування і сплати збору з окремих госпоперацій (наприклад, операцій, що нотаріально посвідчуються). Нотаріусам дають обов’язок надавати довідки про суми договорів за обґрунтованим письмовим запитом ПФУ (термін — 10 робочих днів). Уряд має впродовж трьох місяців привести підзаконні акти у відповідність і визначити порядок взаємодії.
Чому це робиться: офіційна причина — виконання рекомендацій Рахункової палати щодо посилення контролю над справлянням збору та боротьби з недоплатами. Практично — бажання збільшити надходження до пенсійного бюджету без прямих додаткових видатків і закрити прогалини в повноваженнях контролюючих органів.
- Вигоди: 1) для держави — потенційне збільшення надходжень до пенсійного фонду за рахунок виявлення прихованих або неповністю задекларованих операцій; 2) для суспільства — більш стійка база фінансування пенсій у довгостроковій перспективі; 3) підвищення прозорості великих операцій (нерухомість, великі договори).
- Ризики і втрати: 1) для громадян — ризик додаткових претензій або штрафів при купівлі/продажу майна, ускладнення нотаріальних операцій; 2) для МСП — додаткові адміністративні витрати на ведення обліку, підготовку довідок і потенційні претензії щодо минулих операцій; 3) для великого бізнесу — посилення контролю і ризик розширених проверок/перерахунків, можливі багатомільйонні донарахування; 4) корупційні ризики — доступ ПФУ до детальної інформації і дискреційні повноваження при ініціюванні перевірок створюють поля для зловживань і «вибіркового» тиску; 5) непрямі витрати — оновлення IT, штатів і процедур у ПФУ, нотаріусів і бізнесу, затримки при нотаріальних діях при масових запитах; 6) конфлікт повноважень — дублювання функцій із податковими органами та ризик суперечок про компетенцію.
- Кого торкнеться найбільше: продавці і покупці нерухомості, сторони великих цивільно-правових договорів, нотаріуси, банки (які можуть отримати додаткові запити на інформацію), МСП, що здійснюють одноразові великі угоди, і великі компанії з великим обсягом нотаріальних операцій.
Висновок: загальна ідея — привести контроль у відповідність і підвищити збірність — має сенс із погляду фінансової стабільності пенсійної системи. Однак без чіткого процесу надання інформації, захисту прав і запобіжників від зловживань це підвищує адміністративне навантаження бізнесу і створює ризики корупційних практик. Тому в поточній редакції — це «корисно, але небезпечно».
Що робити вже зараз (практичні поради): 1) власникам бізнесу і бухгалтерам — пройти ревізію типових договорів і механізмів оподаткування; підготувати шаблони документів, що підтверджують правомірність сум операцій; привести облікові політики у відповідність; 2) нотаріусам — відпрацювати процедуру реагування на письмові вимоги з печаткою, забезпечити архівацію й захист даних; 3) банкам — скоординувати процедури обробки запитів ПФУ; 4) громадянам при купівлі/продажу нерухомості — вимагати від нотаріуса і контрагентів підтвердження правильності нарахувань; 5) усім — моніторити підзаконні акти, які Кабмін і Мін’юст мають випустити в тримісячний строк, і готувати юридичні запити/скарги у випадку свавілля; 6) за можливості — звертатися до профспілок/асоціацій бізнесу для розробки типових кроків захисту від надмірних донарахувань.