Неприємна, але важлива новина: держава збирається дати Пенсійному фонду більше права «дивитися» в договори й стежити, чи сплачують збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Це корисно для бюджету — але одночасно підвищує ризики для приватності та комерційної таємниці.
Що саме пропонують змінити і навіщо. Проєкт закону формально робить три речі: (1) надає Пенсійному фонду і його територіальним органам функцію контролю за повнотою нарахування і сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій; (2) прямо доповнює перелік повноважень ПФУ у відповідному законі; (3) розширює виключення з нотаріальної таємниці — нотаріуси мають надавати довідки про суму нотаріально посвідчених договорів за обґрунтованою письмовою вимогою податкового органу або органу Пенсійного фонду, засвідченою гербовою печаткою, протягом 10 робочих днів.
Ключові механізми практичної дії. Закон набирає чинності з дня, наступного за опублікуванням; Кабмін і відповідні органи мають привести підзаконні акти у відповідність протягом 3 місяців. На практиці ПФУ отримає право робити письмові запити нотаріусам (без судового дозволу) і ініціювати перевірки сплати збору до Пенсійного фонду.
- Вигоди: допоможе виявляти схеми ухилення від сплати збору, може збільшити надходження до бюджету і зробити пенсійні виплати більш стабільними; уніфікує відповідальність контролюючого органу (ПФУ) за відповідні коди доходів.
- Ризики та втрати для прав людини і бізнесу: розширення доступу до інформації з-під нотаріальної таємниці без судового контролю — це зниження гарантій приватності та комерційної таємниці; відсутність чітких критеріїв «обґрунтування» запиту створює лазівки для масових або профільних «ввічливих» витребувань даних; немає обов’язку повідомити сторін договору про запит чи автоматичного права на захист/спростування до вилучення наслідків; ризик «риболовних» перевірок і тиску на бізнес через адміністративні запити.
- Наслідки для МСП і великого бізнесу: частіші перевірки, необхідність додаткових документів і супроводу угод, репутаційні ризики (у випадку витоку або публічного розголошення сум договорів), зростання витрат на юридичний супровід і ділову документацію; можливі затримки нотаріального обігу через обробку запитів.
- Ризики корупції та зловживань: без чітких процедур контролю і прозорого журналу запитів — можливість зловживань, «точкових» несправедливих перевірок або вимагань; відсутність жорстких санкцій для службовців ПФУ за необґрунтовані запити підвищує ризик корупційних практик.
- Прямі й непрямі витрати: для держави — переважно організаційна робота (оновлення актів, ІТ), для бізнесу — юридичні витрати, додатковий час на запити/усунення наслідків перевірок, можливі штрафи та витрати на оскарження.
- Кого торкнеться: підприємства та фізособи, які укладають нотаріально посвідчені договори у «підпадаючих» категоріях операцій (склади/нерухомість/переуступки/інші визначені види), нотаріуси, банки (які вже формують інформацію при відкритті рахунків), власники бізнесу і контрагенти.
- Коли це запрацює: з дня, наступного за опублікуванням закону; підзаконні акти мають бути приведені у відповідність у три місяці — тобто практика запитів і нових процедур почне формуватися невдовзі після цього.
Чіткий висновок з точки зору прав людини. Ідея підвищити збірність — зрозуміла й може бути корисною для пенсійної системи. Але підхід, що дозволяє ПФУ і нотаріусам обмінюватися даними про суми договорів на підставі адміністративних запитів без судового контролю, створює реальні ризики для приватності і комерційної таємниці. За шкалою захисту прав — проєкт дає більше ризиків, ніж гарантій: потрібні чіткі обмеження (конкретні підстави для запиту, обов’язок мінімізації даних, журнал запитів, повідомлення сторін, можливість швидкого судового оскарження), яких наразі немає.
Що робити вже зараз (практичні поради). 1) Підприємцям і приватним особам: документуйте фінансові операції і зберігайте доказову базу договорів; попередньо узгоджуйте з нотаріусом, які дані містяться у витягах. 2) Нотаріусам: вести чіткий реєстр запитів ПФУ/податків та вимагати письмову підставу, фіксувати обмеження доступу. 3) Бізнесу: підготувати шаблони відповідей і політику щодо комерційної таємниці, залучити адвоката до супроводу нотаріальних угод. 4) У випадку необґрунтованих запитів — фіксуйте їх, оскаржуйте адміністративно і в суді; звертайтеся до Омбудсмана з питаннями захисту персональних даних і до Державної інспекції з питань захисту персональних даних щодо перевірки законності обробки.